Культура археологічна

Культура (лат. cultura - обробка, виховання, освіта) - сукупність матеріальних і духовних цінностей, що створені людством у процесі суспільно-історнчної практики і характеризують історично досягнутий рівень розвитку суспільства. Термін «культура» має кілька тлумачень: те, що створено людиною, сукупність результатів людської діяльності; предметні результати людської діяльності (машини, споруди, витвори мистецтва, норми моралі, права тощо), а також людські здібності (знання, навички, рівень інтелекту, моральний та естетичний розвиток тощо).

Домарксистська філософія визначає культуру як рівень духовного життя людей, доцільність суспільного устрою, досягнення науки та мистецтва. Марксизм прилучив до розуміння культури соціально-економічний рівень суспільства на певному етапі історичного розвитку (духовний і матеріальний). Немарксистська філософія зосереджувалася на пошуках духовних засад, які реалізуються в культурі як особливому способі духовно-практичного оволодіння світом (структуралізм - Г. Ріккерт, В. Віндельбанд, М. Вебер; символічні форми - Е. Кассірер, К. Юнг; первісні ідеї різного типу - О. Шпенглер, А. Тойнбі, П. Сорокін).

Культура - явище історичне, яке розвивається залежно від зміни соціально-економічних формацій. У чистому вигляді культура взагалі в житті не існує. Вона завжди належить певному суб'єктові: певному суспільству, спільноті, особі. Існують різні історичні типи культури: національні, класові, професійні тощо. Залежно від умов розвитку відбувається конкретизація культури, відгалужуються певні рівні культури: культурні епохи (середньовіччя, Відродження та ін.), національні (українська, німецька, французька та ін.), регіональні (антична, слов'янська та ін.), класові (селянська, буржуазна і т. п.) і т. д. до особливостей культури різних психологічних типів окремих людей.