Енциклопедії історичні

Енциклопедії історичні — науководовідкові видання з проблем історії та суміжних з нею галузей науки. Історія видання довідкової історичної літератури в Україні розпочинається в XVII ст. з виходу «Синопсиса» (1674 р. ) — першого короткого систематичного викладу історичних подій в Україні та Росії з найдавніших часів до останньої чверті XVII ст. Додаток до книжки містив відомості за кілька століть про князів, воєвод, київських митрополитів. Автором «Синопсиса» був відомий український історик, культурний діяч І. Гізель. Упродовж XVII—XIX ст. «Синопсис» витримав кілька десятків видань.

Своєрідним енциклопедичним виданням з історії українського народу і в цілому з проблем українознавства була підготовлена на поч. XX ст. за ініціативою видатного українського історика М. Грушевського двотомна праця «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (Пг., Т. 1—2, 1914—1916).

Після другої світової війни активну діяльність із створення першої енциклопедії українознавства розгорнуло відновлене в зарубіжжі Наукове товариство ім. Шевченка. У 1949—1952 pp., його члени підготували й видали у НьюЙорку Енциклопедію українознавства у 3 томах. Найбільший з 20 вміщених у ній розділів присвячено історії України (т. 2). В 1994—1996 pp. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України здійснив її репринтне перевидання (Енциклопедія українознавства. Загальна частина. — К., Т. 1—3, 1994—1996).

У 1955—1984 pp. у Нью-Йорку випущено унікальну багатотомну «Енциклопедію українознавства» за ред. В. Кубійовича. У десяти томах цього видання висвітлена історія України з найдавніших часів до 60х pp. XX ст.; широко представлена історична біографістика. На жаль, відірваність авторів від України позначилася на відтворенні її історії, зокрема XX ст. Останніми роками у Львові та Києві здійснюється репринтне перевидання цієї праці (Енциклопедія українознавства. — Л., Т. 1—9, 1993—2000; К., Т. 1—4, 1994— 1996). Виклад подій в енциклопедії завершується 60ми pp. XX ст., у 1995 p. надруковано додатковий том, у якому висвітлено розвиток України впродовж останніх 30 років (Енциклопедія українознавства.— Париж; НьюЙорк, 1995. — Т. 11). В Україні готується до видання Енциклопедія сучасного українознавства, в 4 томах якої має бути відтворено історичні процеси розбудови суверенної України (керівник проекту акад. А. Жуковський).

У 1969—1972 pp. в Україні було здійснено видання першої спеціалізованої історичної енциклопедії (Радянська Енциклопедія історії України. — К.: Голов, ред. УРЕ, 1969—1972. — Т. 11). Вона містить бл. 9 тис. статей, зокрема понад 4 тис. таких, які тоді вперше друкувалися в енциклопедичних виданнях. Це видання доповнює енциклопедичний довідник «Великий Жовтень і громадянськавійна на Україні», який містить бл. З тис. статей (К.: Голов, ред. УРЕ, 1987).

У 60—70х pp. вийшла друком Советская историческая энциклопедия в 16 томах (М., 1961—1976). У ній наведено понад 100 тис. імен, термінів та понять. Переважну більшість статей присвячено новітній історії. У цьому виданні висвітлюється також історія України. Нехтування принципами об'єктивності, історизму на користь партійності, класовості значною мірою знижує цінність радянських енциклопедій.

Нині в Росії готується друге видання історичної енциклопедії і водночас розпочалося видання п'ятитомної енциклопедії «Отечественная история. История России с древнейших времён до 1917 года». У 1994 й 1996 pp. вийшли друком перші два томи (Т. 1. — А—Д; Т. 2.—Д—К). Оскільки значна частина України протягом кількох століть входила до складу Російської імперії, значну увагу в них приділено історії українського народу. Зокрема, докладно висвітлюється економічний та політичний розвиток України, система управління, суспільний і революційний рух; широко представлено українську історичну біографістику.