Святослав Ігорович

Святослав Ігорович (близько 931-972 pp.)- великий князь київський, військовий діяч. Святослав, син князя Ігоря (князь Ігор) й Ольги (княгиня Ольга), батько Володимира Великого, став київським князем у 964 p., розпочавши активну діяльність, спрямовану на захист стратегічних інтересів Київської Русі (Київська Русь) на міжнародній арені. Він проявив себе як талановитий і хоробрий воєначальник і полководець. Військові походи Святослава здійснювались у двох основних напрямках - східному (Середнє Поволжя, прикаспійські землі, Північний Кавказ) та дунайському (землі Балканського півострова, Візантія). Вони збігалися з напрямками міжнародних торговельних експедицій Київської Русі й були спрямовані на їхній захист. Результатом східного походу (965-967 pp.) став розгром Хазарського каганату і Волзької Булгарії, оволодіння значними територіями в Приазов'ї, Нижньому Поволжі та на Таманському півострові. У 968-969 pp. Святослав здійснив два походи проти Болгарії, яка входила до складу Візантійської імперії. У результаті першого дунайського походу йому вдалося ненадовго закріпитися на правому березі Дунаю. Другий похід князя Святослава на Болгарію спричинив у 970 р. війну з Візантією. Уклавши у 971 р. з нею мирну угоду, Святослав повертався до Києва, але у дніпровських порогах на його військо печенізька орда, і князь загинув у бою. За короткий період княжіння Святослава Давньоруська держава була розширена й зміцнена.