Єфремов Сергій Олександрович

efrimenko-sergiy

Єфремов Сергій Олександрович (1876-1939pp.)- політичний діяч, публіцист, літературний критик і літературознавець. Народився в родині священика. У 1891-1896 pp. навчався в Київській духовній семінарії, згодом закінчив юридичний факультет Київського університету Св. Володимира. Із середини 1890-х pp. займався літературною діяльністю. Політичну діяльність розпочав у студентські роки. Наприкінці 1904 р. C. Єфремов разом з Ж. Грінченком, М. Левицьким, Ф. Матушевським та іншими створив Українську радикальну партію, яка в 1905 р. за його ініціативою об'єдналась з Українською демократичною партією, здобувши назву Українська радикально-демократична партія. У 1905 р. він очолив Селянський союз. С. Єфремов був одним із лідерів ТУП, пізніше -головою УПСФ, заступником Голови Центральної Ради (Українська Центральна Рада) . Він співробітничав з Українським національним союзом, проте був противником антигетьманського повстання. Під час Директорії (Директорія) працював в Українській Академії наук. 3 встановленням радянської влади в Україні він був змушений перейти на нелегальне становище. Восени 1919 р. на прохання Української Академії наук Сергій Єфремова було амністовано, але він був позбавлений можливості займатися активною політичною діяльністю. Сергій Єфремов, будучи віце-президентом (1922-1928 pp.) і головою Управи (1924-1928 pp.) ВУАН, проводив велику наукову і науково-організаційну роботу. 2 липня 1929 р. С. Єфремова був заарештований і в березні 1430 р. засуджений у «справі СВУ» (як нібито одного з її керівників) до 10 років тюремного ув'язнення. Помер в одному з таборів ГУЛАГ 10 березня 1939 р.