Світогляд

Світогляд — система поглядів на світ і місце людини в ньому, на ставлення людини до навколишньої реальності й до самої себе; зумовлені цими поглядами основні життєві позиції, інтенції та установки, переконання, ідеали, засади пізнання, спілкування та дії, ціннісні орієнтири і регулятиви; стан суспільної свідомості; спосіб духовнопрактичного освоєння світу людиною в єдності її теоретичного та практичного ставлення до дійсності.

Смислове ядро світогляду становить світ як ціле, тобто культурно, соціально й національно зумовлений, але неповторний, унікальний для кожної людини образ світу, імпліцитно чи свідомо виражений у відповідній системі категорій. світогляд — цілісна і водночас складна, широко структурована система, що з часткою умовності може бути поділена на три головні підсистеми: пізнавальну, ціннісну і поведінкову. Пізнавальну утворює сукупність світоглядних знань, які, на відміну від епістемних, мають суб'єктоб'єктний характер і «конденсуються» на трьох основних рівнях — світовідчуття (чуттєва царина світогляду) , світосприйняття (світогляд на рівні продуктивної й репродуктивної уяви) і світорозуміння (інтелектуальна царина світогляду ) . Ціннісна підсистема світогляд характеризується множинністю світоглядних оцінок, сформованих у процесі інтеріоризації людиною наявних у суспільстві цінностей і норм, а поведінкова — сукупністю світоглядних переконань, ідеалів, віри й сумніву, досвіду та мудрості, правил, стереотипів та установок життєдіяльності. В історичному, діахронічному вимірі як основні типи світогляду постають міфологічний, релігійний і філософський, а в синхронічному — буденний, релігійний і філософський світогляд. Крім центрального концентра, яким для основних історичних типів світоглядом є відповідно міфологія, релігія і філософія, до складу структури цих форм світогляду входять ще й інші концентри, утворені, зокрема, сукупністю знань, які сформовані і функціонують в інших різновидах суспільної свідомості (правовій, політичній, моральній тощо), у різних сферах діяльності людини та її життєдіяльності загалом, множиною інтеріоризованих наукових знань тощо. В буденному світогляд центральний концентр структури становить система традиційних поглядів на світ як ціле і місце людини в ньому, заснованих як на здоровому глузді та світоглядному досвіді самої людини, так і на тому, що нагромаджується і транслюється з покоління в покоління.

Як утворення багатовимірне,світогляд поділяється і за іншими засадами: історичним епохами (первісний світогляд, активний світогляд, середньовічний світогляд, світогляд доби Відродження, просвітницький світогляд тощо), характером переконань (догматичний світогляд, агностичний світогляд, скептичний світогляд, реалістичний світогляд ) , рівнем знань (буденний та теоретичний світогляд) , суб'єктом (індивідуальний світогляд, груповий світогляд, світогляд спільноти, світогляд класу, масовий світогляд, світогляд нації, світогляд суспільства загалом), рівнем самосвідомості (стихійний та рефлексивний світогляд ) .

На відміну від міфологічного світогляду, який є нерефлексивним, та буденного і релігійного світогляду, що є переважно стихійним, філософський світогляд постає як переважно рефлексивний, форма самосвідомості людини, спільноти чи суспільства в цілому. Сучасний філософський світогляд відрізняється розмаїттям форм вияву, своєрідність яких зумовлюється розбіжностями у філософських ідеях, поглядах, переконаннях, концепціях і системах, покладених в їх основу. Одним із визначальних чинників силового поля, що зумовлює ту чи ту орієнтацію форм філософського світогляду, з поч. XX ст. стала й донині залишається їх поляризація на наукоцентричні та наукобіжні.

загрузка...