Революція. Поняття, визначення та види революцій.

Революція (від лат. revolutio — розгортання, переворот) це:

• 1. Докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового в розвитку явищ природи, суспільства чи пізнання (напр., промислова революція, науково-технічна революція, культурна революція, інформаційна революція тощо).
• 2. Революція соціальна — докорінний переворот в соціальноекономічному й політичному житті суспільства, спосіб переходу від одного якісного устрою суспільства до іншого, який забезпечує його поступальний розвиток, зміна віджилого суспільного ладу на новий, прогресивніший.

Революція є наслідком поглиблення й загострення нерозв'язаних суперечностей між соціально-економічними й політичними потребами соціальних груп (окремих класів, соціальних прошарків) та віджилими формами їх задоволення державою. У вузькому розумінні — головною умовою революції є антагонізм між різко зрослими продуктивними силами суспільства і застарілою формою виробничих сил, що стримують їхній розвиток.

Рушійною силою революції є класи та соціальні прошарки, які за своїм становищем у системі соціальнополітичних відносин зацікавлені в поваленні існуючого суспільного ладу та зміні політичної влади. Революція, як правило, є насильницькою, вона пов'язана з примусом і збройною боротьбою, іноді відбувається у формі мирного процесу. Характер соціальних революцій, обсяг завдань, розв'язуваних ними, їх рушійні сили, форми й методи боротьби, наслідки і значення досить різноманітні. Вони зумовлені як ступенем розвитку суспільства, в якому відбувається, так і специфічним станом кожної країни.

За соціальним змістом розрізняють буржуазну, буржуазно-демократичну, антиімперіалістичну, соціалістичну революції.

Буржуазна Революція (напр., англійська XVII ст., французька та американська XVIII ст.) спрямована на знищення феодального ладу чи його залишків, торування шляхів для поширення приватної власності та економічного й політичного панування буржуазії, утвердження капіталістичного ладу. В залежних і колоніальних країнах метою буржуазної революції е також завоювання національної незалежності. Головним завданням буржуазної Р. може бути розв'язання аграрного питання (напр., Велика французька P., P. 1905—1907 pp. в Росії), виборення національної незалежності (нідерландська Р. XVI ст., американська P. XVIII ст.), національне об'єднання (Р. в Німеччині та Італії в серед. XIX ст.), національного визволення від імперіалістичного гноблення (в країнах Азії, Африки, Латинської Америки в XX ст.). Серед політичних завдань революції — ліквідація феодальних монархій, встановлення республіканського ладу, демократизація суспільних відносин. Рушійною силою буржуазної Р. була промислова, фінансова й торговельна буржуазія, а її базою — селянство, міські прошарки, зароджуваний пролетаріат.

Буржуазно-демократична революція — різновид буржуазної Р. На хід її вирішальний вплив справляє активна участь соціальних прошарків, які самостійно стають на боротьбу за свої інтереси і права (напр. революції 1848—1849 pp. у Європі, Лютнева Р. 1917 р. в Росії).

Антиімперіалістична революція (національно-визвольна, антиколоніальна) відбувається в колоніальних і залежних країнах і спрямована на завоювання національної незалежності. Провідною силою є місцева національна буржуазія і соціальні верстви, які перебувають під її ідеологічним впливом — селяни, міські прошарки, студенти, військові кола. Спрямована проти економічного й військово-політичного панування іноземного капіталу та сил, що його підтримують (компрадорської й бюрократичної буржуазії, феодальних кланів, родоплемінної знаті).

Соціалістична Революція — за марксистською теорією найвищий тип соціальної революції, внаслідок якої здійснюється перехід від капіталізму до соціалізму й комунізму. Соціалістична Революція передбачає завоювання влади робітничим класом (встановлення диктатури пролетаріату), злам старого державного апарату, скасування приватної власності та утвердження суспільної власності на засоби виробництва, створення системи свідомого управління економічними й соціальними процесами, ліквідацію визиску людини людиною, класових і національних суперечностей. Досягається насильницькою класовою боротьбою робітничого класу під керівництвом пролетарської партії або відносно мирним шляхом. Досвід Жовтневої революції (перевороту) 1917 р. в Росії показав, що соціалістична революція була соціальною утопією. Замість втілення в життя проголошених гасел вона встановила диктатуру партії більшовиків, яка силою нав'язала радянську владу на території колишньої Російської імперії, розв'язала нечуваний геноцид проти власного народу. Тоталітарний режим у СРСР, створений внаслідок цього, не витримав випробування часом і виявив свою неспроможність.