Пролетаріат

Пролетаріат (від лат. proletarius — незаможний громадянин) — первісна назва робітничого класу, яка почала поширюватися в комуністичній і соціалістичній літературі наприк. XVIII — на поч. XIX ст. пролетаріатом у Стародавньому Римі називали спочатку найбідніших громадян, які за майновим цензом не потрапляли до жодного з п'яти існуючих розрядів римської громади, а пізніше, в період пізньої республіки та імперії — декласовані верстви суспільства. У європейській комуністичній і соціалістичній літературі термін «пролетаріат» спочатку не мав чітко окресленого єдиного змісту і вживався для позначення усіх низів буржуазного суспільства, бідних (незаможних) людей взагалі (Г. Бабеф), або всіх невласників (К. А. СенСімон). Пізніше К. Маркс і Ф. Енгельс надали терміну «пролетаріат» чіткого змісту: соціальний клас найманих робітників у капіталістичному суспільстві, які позбавлені засобів виробництва і змушені продавати свою робочу силу підприємцям, внаслідок чого зазнають експлуатації в процесі виробництва. Отже, хоч наймана праця відома в історії давно, а знедолені верстви суспільства є незмінними супутниками усього попереднього розвитку людства, все ж, за К. Марксом і Ф. Енгельсом, пролетаріат є соціальним продуктом саме капіталістичного способу виробництва (оскільки система експлуатації найманої праці покладена в його основу) і одним із двох головних класів (поряд із буржуазією) капіталістичного суспільства. В цьому самому значенні К. Маркс і Ф. Енгельс, як і їхні послідовники, вживали вислів «робітничий клас».

В офіційних документах і суспільствознавчій літературі СРСР термін «пролетаріат» вживався лише стосовно робітників капіталістичного світу, а щодо робітничих мас Радянського Союзу та інших соціалістичних країн вживалися поняття «робітничий клас». Західна наукова література, крім літератури марксистського напряму, цим терміном не послуговується. В Україні після проголошення незалежності і зміни ідеологічних підвалин суспільства термін «пролетаріат» також виходить з наукового вжитку.

Схожі матеріали