Конвергенції теорія

Конвергенції теорія - (від лат. convergo-зближаюся, сходжуся) - концепція, відповідно до якої науково-технічна революція істотно змінює природу капіталістичного і соціалістичного суспільств, породжує тенденцію до їх поступового взаємопроникнення, взаємозбагачення, зближення з подальшим синтезом у «змішаному суспільстві», що поєднує позитивні риси і властивості кожної з двох соціальних систем. Термін «конвергенція» запозичено з біологічної науки, де він означає: набуття неблизькоспорідненими організмами в процесі розвитку в однакових умовах схожих зовнішніх ознак, при збереженні головних відмінностей.

Теорію конвергенції висунули Дж. Гелбрейт, П. Сорокін, У. Ростоу, Ж. Фурастьє, Ф. Перру, Я. Тінберген, О. Флехтхейм та ін. Вона набула поширення в 50-60х pp. XX ст. Згодом виникла ідея т. зв. негативної конвергенції (Г. Маркузе, Р. Хейлбронер, Ю. Хабермас та ін.), згідно з якою обидві соціальні системи запозичують одна в одної не позитивні, а негативні елементи, що призводить до кризи «сучасної індустріальної цивілізації». Деякі вчені (Р. Арон, Д. Белл та ін.) обмежували конвергенцію двох систем лише економічною діяльністю. Частина вчених (Р. Гароді, О. Шик та ін.) сприйняла теорію конвергенції у вигляді концепцій «ринкового соціалізму», «соціалізму з людським обличчям» тощо. Дехто вважає що теорію конвергенції двох світових систем підтверджується досвідом країн Північної Європи - Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії, Швеції. За достатньо високого рівня життя в цих державах діє широко розгалужена система інститутів соціального забезпечення, яка гарантує своїм громадянам значну підтримку держави в отриманні освіти, медичному обслуговуванні, в разі втрати роботи тощо. Саме це дало підстави твердити про т. зв. шведську модель соціалізму за умов збереження основ капіталістичного способу виробництва. Теорію конвергенції різко засуджували й критикували радянські ідеологи та вчені. Вони кваліфікували її як теорію, що суперечить марксистськоленінському вченню та ігнорує принципові відмінності двох систем у сучасному світі, як «витончену форму апології капіталізму».