Цезарепапїзм

Цезарепапїзм (від лат. Caesar — цар і papa — батько) — рідковживаний в історичній літературі термін, запропонований у XIX ст. католицькою історіографією. Означає поєднання в руках монарха світської та духовної влади, коли монарх стає водночас і верховним церковним ієрархом (у Візантії, Російській імперії внаслідок церковної реформи Петра І). В різні історичні періоди цезарепапїзму виявлявся порізному. Здебільшого духовна влада світського монарха була символічною, церковна ж нерідко активно впливала на державну політику, тому термін «Цезарепапїзм» неадекватно відображає взаємовідносини між світською та духовною гілками влади.