Главная Персони

Мазепа Іван

Мазепа Іван Степанович (близько 1640-1709 pp.) - державний, політичний і військовий діяч, дипломат, генеральний осавул Війська Запорозького (Запорізька Січ) (1682-1687 pp.), гетьман Лівобережної України (1687-1709 pp.). Народився у с. Мазепинці на Київщині у сім'ї українського шляхтича. Освіту здобував спочатку в Києво-Могилянській колегії, згодом - в єзуїтській школі - у Варшаві. Свою кар'єру Iван Мазепа розпочав на службі у польського короля Яна-Казимира. Повернувшись в Україну, у 1665 р. він вступив на службу до гетьмана Правобережної України П. Дорошенка (Петро Дорошенко), а потім - до гетьмана Лівобережної України I. Самойловича (Іван Самойлович). У 1687 р. Iван. Мазепа став гетьманом Лівобережної України. Він прагнув зміцнити державну владу, об'єднати під гетьманською булавою Лівобережну й Правобережну Україну, Запорожжя і Слобожанщину (Слобожанщина). Iван Мазепа піклувався про розвиток освіти, науки, культури. За його сприяння Києво-Могилянська колегія була перетворена в Академію й одержала від російського уряду підтвердження статусу вищого навчального закладу. Завдячуючи енергії Iван Мазепи та значною мірою його матеріальній підтримці на Лівобережжі було збудовано ряд архітектурних перлин у стилі українського бароко. Як політик Iван Мазепа прагнув забезпечити державний розвиток України. Довідавшись про плани Петра I ліквідувати українську автономію, він розпочав таємні переговори з польським королем Станіславом Лещинським, а в жовтні 1708 р. відкрито перейшов на бік шведського короля Карла ХІІ, уклавши з ним угоду, що передбачала надати Україні статусу політично незалежної держави. Після поразки у Полтавській битві (27 червня 1709 р.) гетьман змушений був емігрувати до Османської імперії, де невдовзі помер.

загрузка...