Участь України в північній війні. Міжнародне значення битви під полтавою

Ще в XIX ст. депутат Установчих зборів Франції Казимір Т. Делямар писав: «Ціла Європа була переможена з Карлом XII під Полтавою. На другий день після цієї перемоги... москалі вперше вдерлися в Європу, захоплюючи Малу Росію. Ця перемога являється для них такою важливою, що ще й сьогодні святкується її річниця, тоді коли інші перемоги вже давно забулися. І тепер ще русини, названі малоросами, не називають руськими москалів, вони добиваються своєї незалежності, і петербурзький уряд вважає їх своїми ворогами, страшнішими від поляків... У дійсності, історія не повинна забувати, що перед Петром І ті, кого ми сьогодні називаємо рутенцями, називалися русинами, а їх край — Руссю, а ті, кого ми називаємо росіянами, називалися москалями, а їх батьківщина — Московщиною...я («Європейський народ, забутий історією». Прохання-зверненн. до Сенату. Часопис «Батьківщина»).

Аргентинський учений Енріке Мартінес Бодо в статті «Комунізм звеличує бойовий успіх царя Петра» зазначив, з якою пишністю святкували в Радянському Союзі 250-річчя перемоги під Полтавою. «Якими ж мотивами керуються володарі Москви у святкуванні перемоги, що її отримав один із царів, цебто один із глитаїв народу, проти яких виступав і боровся комунізм? Вони кажуть, що це була перемога над зрадником і чужоземним народом».

Взагалі ж, битва під Полтавою, яка відбулася 27 червня 1709р., в зарубіжній історіографії розглядається, як війна між Швецією і Росією. Україні місця в цих дослідженнях майже не відводиться, хоча найбільш трагічними наслідки цієї битви були саме для України.

Едвард Шепперд Крізі в своїй роботі «П'ятнадцять вирішальних світових битв» пише, що перемога Росії над Швецією під Полтавою набула першорядного значення в світі в силу того, що цим фактом заперечено, а що встановлено. Жеребом гри під Полтавою була Європа - Якщо б там було переможено Петра, — продовжує автор, — тоді найбільша в сучасному світові імперія, повторюючи за Вольтером, потонула б у тому ж хаосі, з якого вона нещодавно виринула.

Карл XII був в Україні дев'ять місяців. За цей час він зробив рейд на Слобожанщину, але вся його кампанія і весь рух гетьманських військ були схожі на гру в піжмурки. Як тільки шведи і козаки починали наступати, російські війська відступали. При цьому цар Петро провів велику пропагандистську роботу, пов'язану з жорстоким переслідуванням прихильників гетьмана, арештами і ув'язненнями сімей козацької старшини. У Лебедині, де була царська ставка, воєнний суд закатував багато тисяч українців, від простих селян і козаків до старшини, міщан і навіть духовенства. У Глухові цар наказав обрати нового гетьмана. Козакам, що зібралися для цього, виразно було вказано на стародубського полковника Івана Скоропадського. А те, що він був приятелем і прихильником Мазепи, свого законного гетьмана, тільки підкреслювало атмосферу терору і сваволі. Ефект цей був величезний. Населення дійсно було залякано і дійсно треба було великої свідомості і мужності, щоб залишитись вірним старому гетьманові, як залишилися йому вірними найвищі генеральні старшини, біля 5 тис. козаків і 15 тис. запорожців із своїм кошовим отаманом Костею Гордієнком, які прибули до гетьмана до Малих Будищ 27 березня 1709 р.

З 9-ти вже названих місяців 8 йшла безперервна війна у всій Лівобережній Україні. Війна виснажила і стомила як українців, так і шведів, особливо українців, примушених проявляти не тільки героїзм і витримку, а й забезпечувати харчуванням шведів, а також боротись проти своїх же людей в лавах російської армії.