«Синоспис»

«Синоспис» (грец. synopsis — огляд, стислий виклад) — перший розгорнутий історичний друкований твір в українській історіографії (К., 1674, друк. КиєвоПечерської лаври). Автором пам'ятки був, вірогідно, економ Києво-Печерської лаври Пантелеймон Кохановський, а редактором — архімандрит лаври, видатний український церковний і культурний діяч Інокентій Гізель.

«Синоспис» видрукував Іван Армашенко, лаврський друкар. У першому виданні «Синосписа» висвітлювалася лише історія Київської Русі, у другому авторському виданні (1678 р.) текст трохи розширено і в додатку вміщено оповіді про зійдення на трон царя Федора Олексійовича та перший прихід турецького війська під Чигирин у 1677 р. Третє авторське видання «Синосписа» було значно доповнене, зокрема в додатку до нього вміщено «Сказание о Мамаевом побоище». Згодом Кохановський створив дві фундаментальні компіляції під назвами «Хронограф» (1681 р.) та «Обширний синопсис руський» (1681—1682 pp.), де грунтовніше розвинув свої ідеї. Ці твори й досі не надруковані.

Сам же «Синоспис» часто видавався в Україні та Росії у XVIII—XIX ст. (бл. ЗО видань) і справив вплив на історичні твори — східних слов'ян і балканських народів, зокрема болгарські (Паїсія Хілендарського), сербські (Й. Раїча) та інших авторів останньої третини XVII—XVIII ст. Створюючи «Синоспис» , Кохановський активно використовував український літописний звід кінця XIII ст. (Іпатіївський літопис), Густинський літопис, житія святих, друковані польські хроніки XVI—XVII ст. (твори М. Кромера, О. Гвагніна, М. Стрийковського) тощо. Оригінальних відомостей в «Синосписі» мало (бл. 30), їхня цінність невелика. Історична концепція Кохановського запозичена багато в чому з московських історіо-графічних схем, для неї характерні монархізм, провіденціалізм.