Порівняльно-історйчний метод в етнології

Порівняльно-історйчний метод в етнології (у західній літературі — порівняльний метод, крос-культурний метод, компаративний метод) — метод дослідження, що дає можливість виявити загальне й особливе у розвитку країн і народів світу, а також причини подібності та відмінностей.

Порівняльно-історйчний метод широко застосовується в історичних науках, соціології. В етнології— це один з основних способів реконструкції первісного суспільства; дослідження етногенезу народів світу; загального й особливого в розвитку етнічних культур і соціальних спільностей; вивчення генезису, поширення й типології окремих явищ матеріальної, духовної й соціонормативної культури та її компонентів; походження, формування й типології господарсько-культурних типів; формування історико-етнографічних ареалів і взаємодії народів, які утворюють такі ареали. Порівняльно-історйчний метод , незважаючи на його тривале застосування, залишається недостатньо розробленим. Перед кожним порівняльно-історичним дослідженням поставлені конкретні пізнавальні цілі, які визначають коло джерел і особливості використовуваних способів порівнянь. Застосовуються здебільшого три види історичних порівнянь: 1) історико-типологічні (вивчають подібність конвергентних явищ); 2) історико-генетичні (досліджують явища, які мають генетичний зв'язок у їх розвитку, тобто діахронні); 3) історико-дифузійні (вивчають явища, які поширюються внаслідок запозичень).