Опір, рух опору

Опір, рух опору — назва підпільних і таємних груп та організацій, які боролися проти нацистської Німеччини та мілітаристської Японії під час другої світової війни. Точна чисельність учасників невідома, бо опір охоплював як цивільних громадян, які таємно боролися проти окупації, так і тих, хто воював у збройних загонах партизан. В їх арсеналі були різноманітні засоби: друкування і розповсюдження нелегальних газет і листівок; організація втеч і допомога військовополоненим та євреям; засідки проти фашистських патрулів і масштабні збройні операції (напр., рейди партизанських загонів тилами ворога); акти саботажу і знищення озброєння ворога; збирання і передання союзникам розвідувальної інформації тощо.

У самій Німеччині опір нацистському режимові мав місце з 1934 р. і пізніше. Спочатку його чинили представники протестантської і католицької церков. Після 1938—1939 pp. — це діяльність підпільних організацій, таких як комуністична «Червона капела», що організовувала саботаж і збирала розвідувальну інформацію для Радянської армії (знищена гестапо у 1942 p.).

Рух Опору не був єдиним, формувалися організації, які нерідко суперничали між собою. Комуністи спочатку виявляли пасивність, однак після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз почали створювати групи, в деяких районах очолили рух Опору. Проте між комуністичними і некомуністичними силами траплялися випадки гострої конфронтації. Трагічним прикладом цього було варшавське повстання у серпні—жовтні 1944 p., яке зазнало жорстокої поразки від німців. У Югославії сербський націоналістичний рух боровся не тільки з німцями, а й з партизанами, очолюваними комуністами. Два рухи були у Греції, Франції, Бельгії. В Україні запекла боротьба з ОУН-УПА точилася не тільки під час війни, а й після неї — аж до 1953 р. В Норвегії та Голландії головні організації опору були пов'язані із своїми монархічними урядами в екзилі. Велика Британія, США, Радянський Союз підтримували партизанські загони на окупованих територіях, постачаючи їм літаками озброєння та медикаменти.

На Далекому Сході таємні операції проводилися силами американської та британської розвідок. Значні зусилля вони спрямовували на збирання розвідувальної інформації, ведення психологічної війни, визволення військовополонених. Водночас місцеві партизани, часто налаштовані прокомуністично, виводили з дії важливі об'єкти та лінії зв'язку. їхні лідери, такі як Хо Ші Мін, формували ядро повоєнних визвольних рухів проти колоніальних властей. Під час визволення країн Європи та Азії від окупантів сили опору брали участь у військових діях на підтримку союзницьких армій.

загрузка...