Ієрархія

Ієрархія (грец. hieros — священний і arche — влада) — 1. Розташування частин цілого або його елементів від нижчогодо вищого. 2. Система поділу на вищі й нижчі посади, чини з відповідним суворим підпорядкуванням нижчих вищим («ієрархічна драбина»). Вперше ієрархія склалася в період рабовласницького суспільства (Єгипет, Вавилон). Складна ієрархічна драбина існувала у феодальному суспільстві (васалітет). Найуживанішим є поняття «церковна ієрархія». У християнських церквах ієрархія — загальна назва ступенів священства — диякон, священик, єпископ. У Київській Русі церковна ієрархія утворюється із запровадженням християнства (988 p.). Найвищими ієрархами в автокефальних православних церквах переважно є патріархи, у католицькій — Папа Римський. Церковні ієрархи (митрополити Й. Борецький, ?—1631; П. Могила, 1597—1647; А. Шептицький, 1865—1944 pp. та ін.) відігравали важливу роль у національно-культурному житті України. За радянських часів церковна ієрархія в Україні зазнала значних втрат унаслідок репресій (понад 30 ієрархів УАПЦ було фізично знищено у 30х pp.; у 1945—1950 рр. 10 єпископів УГКЦ було заарештовано).

Ієрархічна побудова— невід'ємний атрибут армії і флоту. Ієрархічна підпорядкованість характерна для діяльності органів державного управління, більшості політичних партій та об'єднань.