Шелест Петро Юхимович

Шелест Петро Юхимович (1908-1996 pp.) - партійний і державний діяч. Народився на Харківщині. Після закінчення Маріупольського металургійного інституту (1935 р. ) працював на заводах Маріуполя і Харкова. Під час Великої Вітчизняної війни працював у партійних органах Челябінська, Саратова. У 1948-1954 pp. - директор заводів у Ленінграді та Києві. 3 1954 р. - на партійній роботі. У 1957-1962 pp. - перший секретар Київського обкому, а з липня 1963 р. - перший секретар ЦК КП України. У 1966-1972 pp. - член політбюро ЦК КПРС. Під час перебування на посаді першого секретаря ЦК КПУ Петро Шелест придушував прояви дисидентського руху в Україні. У 1968 р. він став одним з ініціаторів введення військ країн-членів Варшавського Договору до Чехословаччини для придушення «Празької весни». За переконаннями Петро Шелест був непохитним комуністом. Водночас він сприяв самоствердженню української нації, домагався паритету в економічних відносинах республіки в межах союзної держави, врахування потреб України при економічному плануванні в Радянському Союзі, наголошував на необхідності національно-культурного, мовного розвитку українців. Унаслідок цього був запідозрений вищим керівництвом СРСР у недостатній лояльності, звільнений з посади першого секретаря ЦК КПУ (1972 p.). Невдовзі Петро Шелест був виведений із політбюро ЦК КПРС і відправлений на пенсію.