Міхновський Микола Іванович

Міхновський Микола Іванович (1873-1924 рр.)- діяч національно-визвольного руху, ідеолог державної самостійності України. Народився н с. Турівці на Київщині. Закінчив юридичний факультет Київського університету. У студентські роки Микола Міхновський був одним з ініціаторів створення таємного «Братства тарасівців» (1891 p.). Працюючи адвокатом, виступав на політичних процесах. Промова Микола Міхновського на Шевченківському святі 1900 р. в Полтаві і Харкові, яка була надрукована у Львові під назвою «Самостійна Україна», стала програмою Революційної української партії (Революційна українська партія) в перший період її діяльності. М. Міхновський був одним з організаторів і лідерів створеної в 1901-1902 pp. Української народної партії, для якої написав «Десять заповідей» і «Програму», що обстоювала ідею самостійності Української держави. У 1917 р. він був членом Української Центральної Ради (Українська Центральна Рада) та Генерального військового комітету, одним з ініціаторів організації українського війська. Під час гетьманату (гетьманат Скоропопадського) зблизився з Українською демократично-хліборобською партією, але після проголошення гетьманом П. Скоропадським (Павло Скоропадський) федерації з Росією взяв активну участь у поваленні його режиму. Після встановлення більшовицької влади зазнав жорстких переслідувань.