Лисенко Микола Віталійович

Лисенко Микола Віталійович(1842-1912pp.)- видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. Походив з козацько-старшинського роду. Закінчивши гімназію, Микола Лисенко навчався в Харківському та Київському університетах. Його становлення як громадського діяча відбувалося в Київській громаді. Музичну освіту здобув у Лейпцигу (Німеччина). 3 1869 р. жив у Києві, де працював учителем гри на фортепіано, а 1904 р. відкрив власну музично-драматичну школу. Микола Лисенко виступав з концертами як піаніст, організовував хори, концертував з ними у Києві і по всій Україні. Він брав участь у роботі «Філармонічного товариства любителів музики і співу», «Гуртка любителів музики і співу», організовував щорічні шевченківські концерти. Микола Лисенко створив класичні обробки народних пісень, написав понад 80 вокальних і фортепіанних творів. У композиторській спадщині М. Лисенка особливо важливе місце займають твори на тексти Т. Шевченка «Музика до «Кобзаря», «Радуйся, ниво неполитая», «Б'ють пороги», «Гайдамаки) тощо. М. Лисенко - автор опер «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Тарас Бульба», «Енеїда», дитячих опер «Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і весна», які стали основою українського національного оперного мистецтва.