ЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ — ГЕТЬМАНЩИНИ

Народження із Запорізької Січі Гетьманської дер­жави було логічним продовженням формування нації І державності. Виняткову роль у цьому відіграв геть­ман Богдан Хмельницький. При ньому держава на­була всіх ознак республіканського демократичного устрою.

У цей час в Україні сформувалась нова верства насе­лення — шляхта. В межах Гетьманщини саме шлях­та і забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XIV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила і сприйняла все краще від попередніх поколінь. Шляхта стала соціальним ідеалом нової української еліти Гетьманщини, яка досягла зрештою російського дворянського звання.

Ця концепція грунтовно досліджена в монографії Н. Яко венко «Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)».— К., 1994.

Гетьманська держава проіснувала півтора століття. Цього було досить, щоб вона не щезла зі шпальт історії, з пам'яті народної. Цього було досить для виникнен­ня ментальності народу, який має свою державу. За. цей час виникла своя національна політична еліта. Згуртованість народу навколо своїх керівників гідна поваги й сьогодні. Національне самоусвідомлення ук­раїнського народу в XVII ст. загострило цікавість су­спільства до основ європейської цивілізації — до ан­тичності, християнства та просвітництва. Це стало ознакою появи в Україні своєї інтелектуальної еліти. Вона дала можливість шляхом еволюції вдосконалю­вати українську державність.

Прикладом цього була перша в світі Конституція гетьмана Пилипа Орлика. Прийнята вона була в 1710 р. в Бендерах. У ній найголовнішою була про­блема взаємовідносин гетьмана з народом. Влада геть­мана обмежувалась постійною участю в управлінні ге­неральної старшини і генеральної ради. Обмеження стосувались адміністрації, суду, виборів старшини, фінансів. Багато уваги приділялось обмеженню со­ціальної есплуатації, У Конституції стверджувалось, «щоб людям військовим і посполитим зайві не чини­лись утяження, наклади, пригнічення та здирства, через які вони, покинувши житла свої, звикли пріч іти і в закордонних державах шукати спокійнішого, лег­шого й кориснішого собі мешкання».

Основним пунктом Конституції було проголошен­ня України незалежною від Польщі і Москви. Най­менш демократичною була стаття 1-а Конституції, в якій говорилося, що «новообраний гетьман... повинен... дбати та міцно поставити, аби жодне іншовір'я до Малої Росії, Вітчизни нашої, не було запроваджено, ...іншовірцям співжиття на Україні... не давати доз­волу». Як писав про Бендерську конституцію О. Оглоблин, вона була «віковічним пам'ятником україн­ської державно-політичної думки».

Однак шлях еволюції і вдосконалення національ­ної держави був перерваний, що трагічно позначилось яе тільки на долі українського народу, а й негативно вплинуло на політичну стабільність європейського кон­тиненту.

загрузка...