Власність

Власність - історично зумовлена суспільна форма привласнення матеріальних, соціальних і духовних благ, яка визначає суспільно-виробничі, тобто економічні й вольові, а отже і нормативно-правові відносини між людьми, соціальними групами та класами в процесі виробництва і суспільного співжиття. Відносини власності завжди складаються з двох шарів - відношень власності в їх юридичному вияві, як вольових відношень, і відношень власності в їх реальній формі, як виробничих відносин. Відносини власності покладені в основу виробничо-економічних відносин. На відміну від виробничо-технічних відносин, вони виражають відносини людей через їхні відносини до засобів і продуктів виробництва особистого та суспільного життя.

Відносини власності стосуються всіх сфер економічного життя - виробництва, обміну, розподілу, споживання матеріальних і духовних благ і зумовлюють розподіл засобів виробництва та розподіл людей у структурі суспільства. Безпосередньо в процесі виробництва різні відносини власності знаходять різний вияв у способі поєднання виробника із засобами виробництва. Це визначає і характер відносин між людьми у процесі виробництва, і форми розподілу продукції. Таким чином, виокремлення форми власності дає змогу виділити виробничі відносини суспільства як такі, що не залежать від свідомості й волі людей, тобто як об'єктивні. Виробничі відносини є тим об'єктивним критерієм, який дає змогу відокремити один ступінь суспільного розвитку від іншого, виділити загальне, таке, що повторюється в історії різних країн і народів, які перебувають на одному щаблі суспільного розвитку, тобто виокремити контретноісторичні типи суспільства - суспільноекономічні формації.