Пунічні війни

Пунічні війни — війни між Римом і Карфагеном за панування в Середземному морі (264—146 pp. до н. е., з перервами). У першій війні (264—241 pp. до н. е.) римлянам вдавалося витіснити карфагенян із Сицилії і накласти на Карфаген величезну контрибуцію. В 237 р. до н. е., погрожуючи відновленням війни, Рим захопив Корсику та Сардинію. Натомість карфагеняни почали активно закріплюватися на Піренейському півострові. Під час другої війни (218—201 pp. до н. е.) військо карфагенян на чолі з Ганнібалом перетнуло Альпи і в кількох битвах (найбільші: біля Тразименського озера в 217 р. до н. е. і під Каннами в 216 р. до н. е.) завдало римлянам поразок. У 202 р. до н. е. римські війська розгромили карфагенян поблизу селища Зама-Нараггара (Північна Африка). Карфаген втратив свої володіння за межами Африки, військовий флот і зобов'язався виплатити контрибуцію. Третя війна (149—146 pp. до н. е.) відбувалася на території Північної Африки й завершилася перемогою римлян. Місто Карфаген було повністю зруйновано, частину карфагенської території перетворено на римську провінцію, частину передано Нумідії.