Протекторат

Протекторат (від лат. protector — охоронець, захисник)— форма залежності, за якої одна держава (протектор) на підставі спеціального міжнародного договору або одностороннім актом перебирає на себе функції зовнішніх зносин та захисту території іншої (яка протегується) держави, і зазвичай через свого представника (радника, резидента) контролює також її внутрішнє життя (напр., проголошення Великою Британією протекторат над Єгиптом у 1914 p.; гітлерівською Німеччиною — над Чехією і Моравією в 1939 p.). В історії міжнародних відносин протекторат відомий давно, але особливого поширення набув наприк. XIX на поч. XX ст. протекторат використовували колоніальні держави як форму підпорядкування інших народів. Внаслідок цього на початок першої світової війни Англія мала понад 20 протекторатів в Азії та Африці; Франція здійснювала протекторат над Марокко й Тунісом. У повоєнний час переважна більшість «протегованих» народів здобула державну незалежність. У Європі як історичний пережиток зберігся протекторат Франції над Монако (з 1861 p.), Італії над Сан-Марино (з 1862 p.), Швейцарії над Ліхтенштейном (з 1924 p.).

Як форма нерівноправних державних відносин протекторат суперечить загальновизнаним нині та закріпленим Статутом ООН принципам і нормам міжнародного права, насамперед права на самовизначення.

загрузка...