Цивільне та цивільно-процесуальне законодавство УРСР 1960-1980-х pp.

Відповідно до Закону 1957 р. про кодифікацію галузей права, українська кодифікаційна комісія у 1962 р. завершила роботу над новими цивільними кодексами і 18 червня 1963 р. Верховна Рада затвердила Цивільний кодекс УРСР. Він мав 8 розділів: загальні положення; право власності; зобов'язальне право; авторське право; право на відкриття; винахідницьке право; спадкове право; правоздатність іноземців і осіб без громадянства, застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів та угод. Назви розділів відповідали змісту норм, які регулювали відповідні правовідносини. Провідними засадами Кодексу та подальшого цивільно-правового законодавства означеного періоду можна вважати такі:

- забезпечення всебічного зміцнення державної та суспільної власності, приниження індивідуальної власності громадян як споживацької, як аномалії;

- контроль за особистою власністю, аби вона не давала нетрудові доходи і не використовувалася на шкоду суспільству (орендування житла, автотранспорту, перевезення пасажирів тощо);

- поширення сфери цивільно-правового регулювання на захист і охорону особистих немайнових прав громадян (честь і гідність) - до цього подібні делікти регулювалися кримінальним правом;

- основна увага зосереджувалася на регулюванні зобов'язальних відносин, особливо щодо виконання державних планів, договорів, поставок тощо. Щодо цивільно-господарського законодавства, то знаменно, що у 1970 р. українські кодифікатори ухвалили Земельний кодекс УРСР, 1972 р. - Водний кодекс УРСР, 1983 р. - Житловий кодекс УРСР.

На підставі загальносоюзних "Основ" в Україні розроблено та прийнято у липні 1963 р. Цивільний процесуальний кодекс. За розділами він містив загальні положення цивільного судочинства, впроваджував норми про осіб, які брали участь у справі, регулював їхні права та обов'язки, встановлював порядок провадження справ у судах першої інстанції, у касаційній та наглядовій інстанціях, визначав порядок виконання судових рішень та врегульовував відповідними нормами цивільно-правові стосунки з іноземними громадянами, особами без громадянства та з державами на підставі міжнародно-правових угод. Основні засади і принципи ЦПК 1963 р. можна звести до такого:

1) прерогатива державних інтересів над інтересами громадян;

2) визнання правосуддя лише через суд на підставі рівності всіх громадян перед законом, незалежно від їхньої статі, національності, раси, віри, майнового та службового стану;

3) правильний і швидкий розгляд справ з метою захисту інтересів держави та прав і свобод громадян.

Зі змінами і доповненнями ЦК і ЦПК 1963 р. продовжували діяти і до початку 2003 p., що засвідчило їхню правову життєздатність.

Ключові поняття: цивільне право, процесуальне право, кодифікація, законодавство, засади, принципи, делікти.

Історико-правова подія: червень-липень 1963 р. - введення в дію Цивільного та Цивільного процесуального кодексів УРСР.