Деякі собливості домашнього життя запорозьких козаків

Козаки жили в Січі, зимівниках і бурдюгах. У Січі жили нежонаті козаки. Такий звичай запорозьких козаків перш за все пояснюється їх військовим становищем.

Звичайне щоденне життя козаків у Січі складалось таким чином. Зранку піднімались до сходу сонця, умивались холодною річковою водою, молились Богу, а через деякий час сідали за стіл до гарячого сніданку. Час від сніданку до обіду козаки проводили по-різному: хто оглядав зброю, хто вправлявся стрільбою, хто об’їжджав коня та ін. Рівно о 12-й годині курінний кухар ударом у котел повідомляв про обід. До столу переважно подавались: соломаха (житнє борошно, густо зварене з водою); тетеря (житнє борошно, не дуже густо зварене на квасі); щерба (те ж рідко зварене борошно на юшці з риби). Якщо козаки бажали поїсти, крім звичайних харчів, ще м’ясо, рибу, вареники тощо, то вони збирали гроші, купували продукти, які передавали курінному кухарю. Опріч цього, до столу подавались різні напої: мед, горілка, пиво, наливки.

Час від обіду до вечері проводився в тих же заняттях. Після вечері молились Богу і лягали спати, взимку в куренях, а влітку і в куренях, і на відкритому повітрі.

У дні великих свят (Різдва Христового, Великодня) запорозькі козаки протягом усього тижня поздоровляли зі святом кошового, суддю, писаря, приносили їм подарунки, частувались у них різними напоями і в цей же час стріляли з гармат. У звичайні святкові дні козаки нерідко розважали себе кулачними боями. Великі веселощі були у козаків після повернення з військових походів.

Зовсім по-іншому складалось життя козаків, які проживали в степу по зимівниках (садиба, яка переважно будувалась трьома-чотирма господарями, в ній було три хати, стайня, загорожа та ін.). Вони розташовувались в основному по берегах рік, по островах. В зимівниках жили сімейні козаки або люди, які залишили свою січову службу. На війну вони призивались у виняткових випадках (особливим пострілом з гармати в Січі або через гінців від кошового отамана).

Ще простішим було життя козаків по бурдюгах. Бурдюгами в запорозьких козаків називались одиночні, без додаткових прибудов, землянки. В них жили зовсім одинокі козакі, які усамітнювались від Січі або від тяжкого сімейного хуторянського життя. Це були переважно козаки, які приходили до своєї природної старості.

загрузка...