Якобінці

Якобінці — 1. У період Великої французької революції члени Якобінського клубу (від назви приміщення в монастирі Св. Якова в Парижі, де розміщувався клуб). Виражали інтереси революційнодемократичної буржуазії, яка в союзі з селянством і міською біднотою боролася проти феодалів і монастирів. Вождями цієї політичної течії були: Ж. П. Марат, Ж. Ж. Дантон. Л. А. Сен-Жюст та ін.

Під час якобінської диктатури (1793— 1794 pp.) посилилася боротьба в середовищі якобінців: правим якобінцям — дантоністам — протистояли ліві, тісніше пов'язані з народними низами (П. Г. Шометт. Ж. Р. Еберт та ін.), з яких узимку виокремилися ебертисти. Більша частина якобінців пішла за М. Робесп'єром. Термідоріанський переворот (липень 1794 р.) поклав край владі якобінців.

2. У переносному значенні — революціонер, налаштований на рішучі дії.