Хрестоносці

Хрестоносці— учасники хрестових походів (1096—1270 pp.) до країн Близького Сходу (Сирії, Палестини, Північної Африки). Це були військовоколоніальні походи західноєвропейців з метою отримання у володіння в Східному Середземномор'ї нових земель та збільшення прибутків. Ініціатором виступала католицька церква, яка, прикриваючись гаслами боротьби проти «невірних» (мусульман), звільнення «гробу Господнього» і «святої землі», оголошувала хрестові походи «священними війнами». Вперше з цими гаслами в листопаді 1095 р. поблизу французького міста Клермона виступив Папа Римський Урбан II, закликаючи десятки тисяч лицарів, селян, міських жителів, монахів йти війною проти турків і визволити Палестину.

Хрестоносці нашивали на свій одяг червоний хрест на знак обітниці взяти участь у поході. Основною військовою силою хрестових походів були безземельні лицарі, т. зв. голяки, до яких приєднувалися бідні селяни, монахи, волоцюги, злочинці. Для захисту й розширення володінь хрестоносці створили в Палестині духовно-лицарські ордени: тамплієрів, госпітальєрів, тевтонців. Ті, хто входив до цих орденів, були водночас і ченцями, і лицарями. До ватажків хрестоносців належали й німецький імператор Фрідріх І Барбаросса, англійський король Річард Левове Серце, французький король Людовік IX та ін.

  • Перший хрестовий похід (1096—1099 pp.) закінчився захопленням Хрестоносців у сельджуків Едесси, Антіохії, Триполі, Єрусалима та утворенням Єрусалимського королівства, Антіохійського князівства, Едесського і Триполійського графств.
  • Другий похід (1147—1149 pp., привід — захоплення в 1144 р. сельджуками Едесси) був безрезультатним.
  • Третій похід (1189—1192 pp., привід — захоплення в 1187 р. Єрусалима султаном Салах ад Діном) був найбільшим за кількістю учасників і завершився захопленням Кіпру і м. Акри, яке стало столицею Єрусалимського королівства. Під час цих трьох походів загинуло багато селян, що відвернуло їх від подальшої участі в завоюваннях. Хрестові походи перетворилися переважно на лицарські заходи, проте здійснювались, як і раніше, під релігійними гаслами.
  • Четвертий похід (1202— 1204 pp.), організований за ініціативою римського папи Інокентія III, був спрямований проти Візантії й призвів до захоплення Константинополя (12 квітня 1204 р.) та утворення Латинської імперії (1204—1261 pp.).
  • Під час п'ятого походу (1217—1221 pp.) Хрестоносці вторглися у Єгипет, захопили фортецю Дамієтта в гирлі Нілу, але незабаром змушені були повернутися назад.
  • Шостий похід (1228—1229 pp.) очолював німецький імператор Фрідріх II, якому вдалося дипломатичним шляхом повернути Єрусалим (до 1244 р.) та деякі інші міста.
  • Сьомий (1248—1254 pp.) і восьмий (1270 р.) хрестові походи були для Хрестоносців невдалими. Поступово європейці втратили всі свої володіння на Сході: в 1268 р. — Антіохію, в 1289 р. — Триполі, в 1291 р. — Акру.