Воєнно-промисловий комплекс (ВПК)

Воєнно-промисловий комплекс (ВПК) - сукупність державних, військових, промислових, наукових і політико-ідеологічних структур, пов'язаних між собою участю у виробництві зброї і воєнного спорядження, проведенні політики мілітаризму. За допомогою ВПК держава здійснює матеріально-технічне оснащення збройних сил, регулює масштаби структур і розміщення воєнного виробництва, забезпечує підготовку економіки та населення до військових дій. Термін «ВПК» уперше вжив президент США Д. Ейзенхауер у 1961 р.

Об'єднуючи великий економічний, військовий і науковий потенціал країни, ВПК впливає на її внутрішню і зовнішню політику. Поштовхом для створення й розвитку воєнно-промислового комплексу стала «холодна війна», розв'язана між Сполученими Штатами Америки і Радянським Союзом у другій пол. 40х pp. XX ст.

З діяльністю Воєнно-промислового комплексу органічно пов'язані мілітаризація економіки, загострення міжнародної напруженості, підготовка і проведення агресивних воєн, втручання у внутрішні справи суверенних держав. Найвищого ступеня ВПК досяг у США і СРСР у 70-80х pp. В умовах капіталістичних країн воєнно-промисловий комплекс об'єднує інтереси воєнно-промислових монополій і мілітаристських кіл державного апарату, власників військових підприємств, вищих військових і державних діячів, апарат мілітаризованої науки, політиків та ідеологів відповідних кіл. У країнах із соціалістичним устроєм ВПК утворює сукупність правлячих політичних партій, генералітету, державних установ, міністерств і підприємств оборонної промисловості.

Воєнно-промисловий комплекс негативно впливає на розвиток подій у світі - вдосконалення зброї, особливо масового знищення, її розповсюдження посилюють небезпеку регіональних конфліктів і спричинюють міжнародну напруженість.