Велике переселення народів

Велике переселення народів - умовна назва сукупності етнічних переміщень у Європі (IV-VII ст.) - германських, слов'янських, сарматських та інших племен на територію Римської імперії (західні історики називають його ще етнічною революцією). Причини масової міграції: зростання чисельності племен, виснаження сільськогосподарських угідь, розклад первісно-общинних і становлення феодальних відносин, тиск з боку сусідів. Безпосереднім поштовхом до Великого переселення народів стало масове переміщення гунів у серед. IV ст. з Центральної Азії, де вони зазнали поразки від Китаю. В 375 р. гуни розгромили остготів, почали витісняти вестготів. Прагнучи врятуватися від гунів, племена вестготів домовилися з імператором Риму про поселення на Балканському пові на правах федератів. У 376 р. кількасот тисяч вестготів перейшли кордон і оселилися на території Римської імперії на південь від Дунаю. У 378 р. вони повстали проти Риму і разом із аланами та гунами розбили римське військо. На поч. V ст. вестготи проникли на територію Італії, а в серпні 410 р. захопили й спустошили Рим, у 418 р. перейшли до Південно-Західної Галлії (Аквітанії), де в 419 р. Створили перше на території Римської імперії германське королівство (Тулузьке) зі столицею в м. Толозі (нині Тулуза, Франція). Згодом вестготи захопили північно-східну частину Піренейського пі-ва. Його північно-західну частину на поч. V ст. захопили германські племена свевів, утворивши Свевське королівство.

Вандали, які проживали в басейні річки Одер, також оселилися на Піренеях, але в 429 р. переправилися в Північну Африку, де в 439 р. заснували германське королівство зі столицею в м. Карфагені. Побудувавши піратський флот, вони грабували міста середземноморського узбережжя. В 455 р. вандали захопили й пограбували Рим, знищивши велику кількість його жителів та унікальні античні пам'ятки. Германські племена англів, саксів і ютів, які жили на півострові Ютландія, у пониззях Ельби та Везера, в серед. V ст. почали переселення в залишену римлянами в 407 р. Британію, утворивши там наприк. VI-VII ст. кілька королівств. У серед. V ст. племена гунів на чолі з Аттілою перекочували з Чорноморських степів на Дунайську рівнину. Об'єднавшись з остготами, вони намагалися захопити Галлію та Італію, однак були розбиті на Каталаунських полях (451 p.). Племена бургундів у 457 р. захопили землі на південному сході сучасної Франції, утворивши ще одне германське королівство зі столицею в м. Ліоні. В 476 р. германський воєначальник Одоакр, який перебував на службі в римлян, скинув останнього імператора Західної Римської імперії Ромула Августула, що знаменувало падіння цієї частини могутньої держави (Східна Римська імперія - Візантія - продовжувала існувати до 1453 р.). У 488 р. остготи вторглися до Італії, а в 493 р. створили на захопленій території (від Центральної Італії до Дунаю) свою державу. В 568 р. до Північної Італії вторглися племена лангобардів (від них походить назва історичної області Італії - Ломбардія), заснувавши королівство зі столицею в м. Павії. Племена франків, які розселилися на території східної Галлії, очолювані Хлодвігом, наприк. V ст. розширили свої територіальні завоювання й утворили королівство, що стало найбільшою з усіх варварських держав.

На завершальному етапі Великого переселення народів у VI-VII ст. відбувалося переселення різних племен (переважно слов'янських) на території Східної Римської імперії. В 578 р. велика група слов'янських племен, переправившись через Дунай, проникла до Фракії, Македонії, Іллірії, Фессалії, Еллади. Внаслідок нового вторгнення в 589 р. слов'яни дійшли до Пелопоннесу. Зрештою слов'янські племена оселилися на величезній території від Чорного та Егейського морів до Адріатики. В 30-50х pp. VI ст. Східній Римській імперії вдалося відвоювати у варварів Північну Африку, Італію й частину Іспанії.

Велике переселення народівпризвело до падіння Римської імперії, занепаду римської культури. Натомість воно сприяло соціальному розвитку самих мігрантів, зумовило створення в їхньому середовищі великих етнічних спільнот. У Західній Європі з'явилися германські держави, чим було закладено основи сучасної політичної та етнічної карти Європи.