Тріумф

Тріумф (лат. triumphus) — 1. У Стародавньому Римі урочистий вступ полководця та його війська у столицю після завершення переможної війни, в якій було вбито не менш ніж 5000 воїнів.

Тріумфу удостоювався відповідно до рішення Сенату лише той, хто вів військо як головнокомандувач. Тріумфальну процесію відривали найвищі посадові особи (сенатори, магістратори) на Марсовому полі, вона прямувала до храму Юпітера на Капітолій. Попереду йшли музиканти і співаки, за ними рухалася колісниця, запряжена четвіркою білих коней, на якій сидів тріумфатор, увінчаний лавровим вінком. За ними ішли воїни, які співали урочисті, хвалебні, а іноді (з метою магічного захисту свого кумира) глузливі пісні. Раб при цьому вигукував: «Пам'ятай, що ти людина!». Несли здобич: золото, зброю, зображення захоплених земель і міст тощо, вели знатних полонених. Жерці і юнаки супроводжували жертовних биків. На Капітолії приносилися жертви Юпітеру, складалася і частково ділилася між воїнами здобич, потім влаштовувалися бучний бенкет та ігри в цирку. Ім'я тріумфатора заносилося в спеціальні списки.

2. В переносному значенні Тріумф — видатний успіх, а також урочистості з цього приводу.

Схожі матеріали