Соціалізм

Соціалізм (від лат. socialis - суспільний) - учення про суспільний устрій, який характеризується такими рисами: усуспільненням усіх засобів виробництва (землі, усього розташованого на ній, капіталів); вони переходять під юрисдикцію суспільної влади; організацією виробництва і розподілом продуктів виробництва - суспільних та планових; декларуванням скасування класової структури суспільства та знищення експлуатації людини людиною.

Послідовники марксистської традиції дотримуються таких тлумачень соціалізму: 1) перша фаза комуністичної суспільно-економічної формації; 2) науковий соціалізм  - марксистськоленінська теорія, яка доводить необхідність встановлення комуністичної формації та обґрунтовує принципи її організації; 3) певна наукова традиція, в концепціях якої як мета та суспільний ідеал доводиться встановлення соціалізму та засоби його досягнення. Сучасний стан теоретичного опрацювання соціалізму представлений певними групами теорій: 1) соціалдемократичні погляди, які розвиваються на немарксистських філософських та політичних засадах та втілюються практично в політиці правосоціалістичних партій; соціалістичні погляди, сформовані на підставі марксистської теорії; 2) соціалістичні вчення, які виникли на підставі національновизвольного руху і зберігають національні та релігійні компоненти.

Головні теоретичні засади соціалізму сформовані в античності («Держава» Платона, «Свята хроніка» Евгемера. «Сонячна держава» Ямбула). Певні ідеї соціалізму наявні в ранньому християнстві, мали особливий вплив у різних християнських сектах та навіть у середньовічному монастирському житті. Спроби обґрунтування соціалістичного ладу на підставі господарювання починаються за доби Відродження, спочатку як утопічний соціалізм  («Утопія» Т. Мора, «Місто Сонця» Т. Кампанелли), де опрацьовувалась ідея суспільства, яке втілює гуманістичні ідеали на підставі суспільної власності та організації господарського життя суспільства як єдиного цілого. Французький соціалізм доби Просвітництва на основі вимог розуму та «природного права» доводив необхідність комуністичного суспільства як єдино раціонального й такого, що відповідає праву всіх людей на свободу та користування життєвими благами. Так, система К. А. Сен-Сімона передбачає скасування всіх привілеїв та розвиток промисловості як підвалини соціалістичного ладу. Сен-Сімон, Фур'є, Оуен вбачали головне завдання суспільного перетворення у створенні великого суспільного виробництва, заснованого на ідеї вільної праці та планового господарювання. Подальший розвиток ідей соціалізму здійснили К. Маркс та Ф. Енгельс, які доводили, що соціалізму - це не здійснення абстрактних принципів справедливості та розуму, а закономірний результат історичного розвитку суспільства та класової боротьби пролетаріату, який об'єднує всіх трудящих.

Історичний розвиток людства довів утопічність програми радикального, глобального і остаточного соціалістичного перетворення суспільного життя, проте ідеї соціалізму відіграли велику роль у становленні сучасної демократії. Соціалістичний рух був одним із найбільш масових і поширених у XX ст., мав велике значення для формування таких різних течій, як західноєвропейський реформізм, націоналсоціалізм, радянський соціалізм, християнський соціалізм тощо. Сучасна філософська й політична думка визнала утопічність багатьох імперативів соціалізму. Ці імперативи постають як особливий вимір суспільного буття - вимір цінностей, що відіграють регулятивне значення ідеалу, а не є конкретними програмами для окремих видів практичної діяльності - економічної, політичної тощо.

загрузка...