Правила видання історичних документів

«Правила видання історичних документів» - науково-нормативний документ, що регулює методи підготовки документальних видань. На території Радянського Союзу діяли єдині правила, розроблені науковими установами («Правила издания исторических документов в СССР». - 2е изд., перераб. и доп. - М., 1990). В них визначалися типи, види і форми видання документів, характеризувалися методика виявлення і відбору документів для видання, вибору і передання тексту, археографічного оформлення документів, систематизації їх у виданнях, формування структури документальних публікацій, оформлення в них науководовідкового апарату.

Розвиток археографічних досліджень та активізація видання документів в Україні після проголошення її незалежності дали змогу зосередити увагу на створенні власних правил видання історичних документів, які враховували б світовий археографічний досвід та національні традиції. В Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАфН України розроблено проект правил передання тексту документів XVI-XVIII ст. (Страшко В. Правила передачі тексту кириличних документів в XVI- XVIII ст. дипломатичним і популярним методами та рекомендації для застосування цих правил у виданнях наукового і науковопопулярного типів: Проект. - К., 1992). На науковопрактичному семінарі археографів України (К., 1995) було вирішено створити окремі варіанти правил видання історичних документів в XIV- XVII, XVIII-XIX, ХХст. Першим кроком на цьому шляху є схвалення в 2000 р. Колегією Державного комітету архівів України проекту «Правил використовування документів Національного архівного фонду у публікаціях».