Пам'ять історична

Пам'ять історична — здатність людської свідомості відтворювати минуле. Без історичної пам'яті неможливе відтворення історії суспільства. Вона є успадкуванням минулого досвіду, що опредметнюється у відповідних культурних формах (традиціях, пам'ятках, мемуарах тощо), а також існує у вигляді історичної свідомості народу. Одним із її виявів є спогади учасників історичних подій, їхні усні перекази, письмові свідчення. Своєрідним арсеналом історичної пам'яті  є архіви, музеї, бібліотеки.

Пам'ять, свідомість, історія взаємозумовлені і взаємозалежні. За своєю суттю пам'ять емоційна, особистісно забарвлена, здатна до містифікацій, що зумовлює можливість її деформацій (зокрема й цілеспрямованими зусиллями зацікавлених соціальних груп). На такому тлі з'являється можливість культивування штучної пам'яті й постає небезпека містифікації минулого, до якої найчастіше вдаються тоталітарні режими. Під їхнім тиском у «писаннях» деяких істориків, свідченнях т. зв. очевидців, гіперболізується роль певних вождів (напр., Сталіна, Гітлера), спотворюються історичні події. Критичне сприйняття історичної пам'яті  — завдання історичної науки, у якої є всі можливості проникнення в її глибини та відтворення цілісної правдивої картини минулого.

загрузка...