Палестина

Палестина (від давньоєврейської пеліштім - філістимляни) - історична область у Західній Азії. У III тисячолітті до н. е. тут осіли племена ханаанеїв. У XII ст. до н. е. узбережжя Палестини завоювали філістимляни; на іншій території в XI ст. до н. е. давньо-єврейські племена заснували Ізраїльсько-іудейське царство, яке бл. 928 р. до н. е. розпалося на два: Ізраїльське (існувало до 722 р. до н. е.) та Іудейське (існувало до 586 р. до н. е.). Пізніше Палестина входила до складу держав Ахеменідів (після 539 р. до н. е.), Птолемеїв і Селевкідів (III- II ст. до н. е.), Риму (з 63 р. до н. є ) , Візантії (з 395 р. н. е.). У VII ст. П. завоювали араби, в XI ст. - хрестоносці, в XII ст. - єгипетські султани, з 1516 р. до першої світової війни вона перебувала в складі Османської імперії. У 1920-1947 pp.

Палестина - мандатна територія Великої Британії (рішення про це було схвалено Лігою націй у 1922 p.), яка взяла на себе відповідальність за забезпечення громадянських і релігійних прав усіх жителів Палестини та створення на її території єврейського національного осередку. Внаслідок імміграції євреїв кількість їх зросла з 60 тис. у 1920 р. до 445 тис. осіб у 1939 р. (майже 30 % населення П.). Це спричинило конфлікти між арабами та євреями, що змусило британський уряд переглянути свою позицію щодо Палестини. Спеціально створена Королівська комісія в 1937 р. дійшла висновку, що Палестину необхідно розділити на дві частини: арабську та єврейську. Однак цей проект наштовхнувся на сильну опозицію арабського світу. В 1939 р. британський уряд видав «Білу книгу», в якій проголосив, що суверенна й незалежна держава Палестина буде створена через 10 років. За цей період передбачалося залучити арабів і євреїв до співпраці в єдиній Палестинській державі. Після закінчення другої світової війни палестинська проблема знову вийшла на перший план міжнародної політики. 29.11.1947 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію № 181, яка передбачала припинення британського мандата і поділ Палестини на дві держави: єврейську (площею 14,1 тис. км2, населення - 510 тис. арабів і 499 тис. євреїв) і арабську (площею 11,1 тис. км2, населення -549 тис. арабів і 95 тис. євреїв) Проголошення незалежності обох держав передбачалося здійснити не пізніше 1.10.1948 р. Після дострокової відмови Великої Британії від мандата на Палестині в ніч з 14 на 15.05.1948 р. виникла нова держава Ізраїль. Арабські країни не визнали новоствореної єврейської держави й оголосили їй війну. Воєнні дії тривали з 16.05.1948 р. по 25.01.1949 p., після чого були підписані угоди про перемир'я. Ізраїль захопив більшу частину території, призначеної для створення палестинської держави, а також західну частину Єрусалима (всього 6,7 тис. км). Решта території була приєднана до Йорданії (Західний берег р. Йордан, включаючи східну частину Єрусалима) і Єгипту (сектор Газа). Спроба створення відповідно до рішення ООН Арабської держави була зірвана.

Внаслідок першої арабоізраїльської війни місця проживання залишило майже 300 тис. арабів. Виникла свого роду «палестинська діаспора», яка охоплювала арабський світ, а також Західну Європу, США, Латинську Америку, країни Азії. Загальна кількість палестинських біженців на червень 1967 р. становила 1344 тис. осіб. 5.06.1967 р. між ізраїльтянами та арабами знову вибухнула війна, в якій ізраїльські війська завдали поразки арміям Єгипту, Йорданії та Сирії. Цього разу Ізраїль окупував усі палестинські території - Західний берег р. Йордан, сектор Газа, а також Синайський півострів і сирійські Голанські висоти. Кількість арабських біженців зросла ще на 400 тис. осіб. Таким чином, палестинська проблема перетворилася на найголовніший близькосхідний конфлікт між арабами та ізраїльтянами. Незважаючи на значні зусилля світового співтовариства, вона й досі залишається нерозв'язаною.

загрузка...