Опричнина

Опричнина— система внутрішнь-ополітичних заходів уряду Івана IV Грозного, що здійснювалися в 1565—1584 pp. у Росії. Завданням опричнини було: сконцентрувати матеріальні, людські й військові ресурси для продовження тривалої Лівонської війни; перерозподілити землі на користь вірного служилого стану; закріпачити селян; піднести авторитет царя тощо. Внаслідок цієї політики країну було розділено на дві частини, значно обмежено компетенцію Боярської думи, запанував жорстокий терор, розпочалися всілякі зловживання. Опричнина сприяла розвитку кріпосного права, внаслідок цього — зубожінню народу та посиленню його міграції. В 1572 р. опричнина втратила свою первісну назву і почала називатися двором. Терор у країні тривав. Неврожаї та епідемії 60—70х pp. загострили ситуацію. Все це призвело до повного занепаду Росії, селяни тікали на Дон, наростала хвиля грабіжництва та розбоїв.

Поразка в Лівонській війні, розорення й голод у період опричнини поставили Росію в надзвичайно тяжке становище. Англійський посол Дж. Флетчер, який відвідав Росію у 80х pp. XVI ст., писав, що політика і вчинки Івана IV «так потрясли всю державу і розпалили загальне невдоволення та непримиренну ненависть, що усе це має скінчитися не інакше, як громадянською пожежею». Слова Флетчера стали пророчими. На поч. XVII ст. у Росії розпочалася «громадянська пожежа», що до підвалин похитнула «християнське самодержавство» Івана Грозного.