Негритюд

Негритюд — концепція, що розвинулася впродовж останніх 60 років у контексті всесвітньої боротьби народів з темним кольором шкіри за свободу та єдність. Вона репрезентує інтелектуальний відгук антільських та сенегальських негрів, що здобули французьку освіту, на французьке колоніальне правління, зокрема, політику асиміляції. Е. Сезер з Мартініки вперше вжив термін «Негритюд» у 1935 р. У сучасній Франції про темношкіру людину кажуть «чорний», раніше казали «негр», що мало зневажливий відтінок, подібно до американського «нігер». Е. Сезер навмисно поклав в основу терміну слово, що мало негативні конотації.

Після підхоплення та розвитку сенегальською інтелігенцією, негритюд наприк. 40—50х pp. став філософським та історичним виявом прагнень африканців до політичної й культурної свободи й самореалізації. З часів незалежності франкомовних африканських територій він продовжував слугувати рушієм для вираження африканських сподівань у сучасному світі.

Провідний ідеолог негритюду, молодший сучасник Е. Сезера — Л. С. Сенгор (певний час президент Сенегалу) тлумачив негритюд як сукупність культурних цінностей Чорної Африки, а пізніше сформулював концепцію: негритюд — це комплекс цивілізаційних цінностей — культурних, економічних, соціальних, політичних, —які характеризують чорні народи, точніше негроафриканський світ.

Почуття спільності, ритму, хист до міфотворчості є сутнісними елементами негритюду, що міцно вкарбовані в усі витвори та дії чорної людини.