Медальєрика

Медальєрика(від італ. medaglia або лат. metallum — метал) — спеціальна історична дисципліна, що вивчає виникнення та історію медалей і медальєрного мистецтва. Об'єктом дослідження її є медалі (пам'ятні, художні та нагородні), медальєрні комплекси (серія медалей, які створені одним або групою майстрів, присвячені конкретній історичній події або особі), а також технологія виготовлення медалей.

Традиційно медальєрика входила до нумізматики, від якої відокремилась у першій пол. XX ст.

Перші медалі були створені в Стародавньому Римі й виконували роль грошової одиниці поряд з монетами та медальйонами. У XIV— XV ст. у Північній Італії стали виготовляти пам'ятні знаки — медалі, які не мали купівельної сили. У серед. XV ст. медальєрне мистецтво в Італії набуває найвищого розквіту. Це пов'язано із загальним культурним розвитком за доби Відродження.

Зародження медальєрики на території України сягає періоду Київської Русі, коли почало розвиватися монетне виробництво. Відомо, що як відзнаки в Київській Русі використовували нашийні гривні (золоті, срібні або бронзові обручі). Перші російські нагородні медалі — монети з вушком з'являються у XV ст., а набувають поширення у другій пол. XVIII — першій пол. XIX ст. В Україні побутують національні жіночі нашийні прикраси — дукачі.

З другої пол. XIX ст. поряд із круглими, рідше овальними медалями з'являються прямокутні (плакетки).

За радянських часів медальєрика досягла помітних успіхів. Відбулися виставки медальєрного мистецтва (Москва, 1971; Київ, 1973), що продемонстрували самобутню технологію виготовлення медалей та їх побутування.