Макіавелдізм

Макіавелдізм — термін, що використовується для характеристики політичної доктрини флорентійського державного діяча, письменника й мислителя Нікколо Макіавеллі (1469—1527 pp.), а також політики, що будується на культі сили, підступності, зневажанні норм моралі.

Макіавеллі головною причиною лих сучасної йому Італії вважав її політичну роздробленість, подолати яку спроможна лише сильна державна влада. У таких працях, як «Державець» і «Міркування про першу декаду Тіта Лівія», він доводив, що будьякі засоби, навіть незаконні та аморальні, виправдані заради зміцнення держави. Для цього владу правителя потрібно розширити до безмежності. Макіавеллі створив учення про «державний інтерес». Релігію він підпорядковував політиці, що було на той час справжнім переворотом.

Поява концепції Макіавеллі була зумовлена тогочасними історичними обставинами. Європейські держави, які нещодавно постали на грунті феодалізму, не будувались шляхом конституційних конвенцій. Для того, щоб вирвати силою владу у феодальних лордів, монархи мали діяти жорстоко, застосовуючи політику крові й заліза, спираючись на невтомну й амбітну буржуазію. Хоча прообразом макіавеллівського Государя був Чезаре Борджа, ним міг також бути Генріх VII, Людовік XI або Фердинанд Іспанський. Сили, які перешкоджали об'єднанню Італії, були численнішими й могутнішими, ніж в інших країнах. Макіавеллі добре розумів це і знав, що італійцям доведеться сплатити значно більшу ціну за свою єдність. Твори Макіавеллі викликали обурення. У 1559 р. католицька церква занесла їх до «Індексу заборонених книг».

Упродовж століть слово «Макіавелдізм» було образливим, бо вважалося синонімом дволикості і брутальності у веденні політичних справ. Макіавеллі був невтомним і послідовним борцем за національну єдність. Тому до його ідей у XX ст. з прихильністю ставилися націоналістично налаштовані особи, поборники створення своїх національних держав. Праці Макіавеллі є не просто пам'ятками історії, вони лишаються актуальними. Макіавелдізм — це сила і чинник, що продовжуватиме існувати в політиці, особливо у націоналістичних колах.