Конституціоналізм

Конституціоналізм (від лат. constitutio-встановлення, устрій)- 1. Система знань політико-правового характеру, предмет дослідження якої становлять фундаментальні цінності демократії, обгрунтування необхідності встановлення конституційного ладу, аналіз історії і практики конституційного розвитку держави, їх груп і світового співтовариства. 2. Механізм державної влади, обмежений конституцією; політична система, що спирається на конституцію і конституційні методи управління. Поняття «Конституціоналізм» має об'єктивний (сукупність конституційно-правових актів, що регулює важливі соціальні зв'язки) і суб'єктивний (наявність теорії конституції, прогресивних уявлень про устрій суспільства і держави; сприйняття конституції, інших нормативних актів населенням) аспекти. Становлення конституціоналізму у світі пов'язане з оформленням конституційного ладу в розвинених країнах Європи й Америки у період боротьби проти феодального абсолютизму (XVII ст.)

Теоретична підстава конституціоналізму - визнання природних прав людини і суверенітету народу. Сутність теорії і практики конституціоналізму - намагання обмежити свавілля державної влади правом, визначення конституцією міри та масштабу можливого втручання держави. Конституціоналізм держави формується під впливом двох груп чинників: внутрішніх (власного державно-правового досвіду і традицій, своїх первісних джерел, менталітету народу) і зовнішніх (світового досвіду конституціоналізму, наявності загальних цінностей, відображених у найважливіших конституційних і політико-правових актах держав з розвиненим демократичним устроєм). В Україні процес національного відродження великою мірою вплинув на поетапне становлення конституціоналізму. Перший етап (1798-1840 pp.) - період вивчення та осмислення української історії й культури; другий (1840-1880 pp.) - період пробудження української національної свідомості, шкільного просвітництва; третій (1880-1914 pp.) - перші спроби політичної організації суспільства, становлення українських політичних партій. Політико-правові документи українського конституціоналізму, що становлять його вагому політико-правову основу, з'явилися на межі XIX-XX ст. За радянських часів в українській державознавчій літературі ідея конституціоналізму не опрацьовувалася, оскільки законодавчий процес характеризувався етатизмом, верховенством інтересів держави, запереченням парламентаризму, ідей правової держави і поділу влади.

Поступово теорія і конституційно-правова практика України збагачуються цінностями світового конституціоналізму. Конституція України 1996 р. містить правові норми щодо становлення сучасного конституціоналізму на демократичних засадах: Україна є демократичною і правовою державою (ст. 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, що відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3); носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ; право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить лише народові й не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами; ніхто не може узурпувати державну владу (ст. 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8); суспільне життя ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності; жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова; органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ст. 19); кожен має право будьякими, не забороненими законом засобами, захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55). Ці та інші норми Конституції України, поточного законодавства є підставою для вдосконалення законодавства, створення нормативноправових актів, спрямованих на розвиток конституціоналізму. Сучасна модель українського конституціоналізму перебуває на шляху становлення, що потребує подальшого ґрунтовного наукового дослідження багатьох питань, серед яких - зв'язок конституціоналізму з формуванням громадянського суспільства в Україні; опрацювання механізмів і правових засобів забезпечення раціонального сполучення інтересів держави і особи.