Геополітика

Геополітика (від грец. ge - земля і politika - мистецтво управління державою) - соціально-політична концепція, що ґрунтується на ідеї визначальної ролі географічного чинника в історії суспільства та вибудовує на її підставі програму внутрішніх і зовнішньо-політичних дій. Поняття географічного чинника в концепціях геополітики складається переважно з таких характеристик, зміст яких має досить широку екстраполяцію: природні умови (ландшафт, рельєф, грунт, клімат, характер їжі), просторове, історичне та географічне місце розташування, розмір території та її символічна форма, наявність (або брак) корисних копалин, етнічний склад населення.

Методологічну основу геополітики утворює географічний детермінізм, найвагоміші ідеї якого були висловлені Платоном та Арістотелем. В XVIII ст. географічний детермінізм дістав обгрунтування як філософсько-політологічний напрям у працях Ш. Монтеск'є. З серед. XIX ст. географічний детермінізм слугує обгрунтуванню вічності соціальної нерівності та виправданню колоніальної експансії. Напередодні першої світової війни геополітика виникає як самостійна політологічна концепція; німецький географ Ф. Ратцель розглядає держави як організми, що борються за «життєвий простір». Поняття геополітики вперше вводить шведський державник Р. Челлен. У 1923-1927 pp. група вчених, яка гуртувалася навколо німецького журналу «Геополітика», проголошує геополітику особливою наукою, відмінною від політичної географії. Керівники цієї групи К. Хаусгофер і Е. Обст поставили геополітику на службу нацистській ідеології. Після другої світової війни геополітика продовжує розроблятися в США, Канаді, ФРН (К. Шмітт, Г. Грімм, А. Хеттнер, А. Грабовський та ін.).

У 90х pp. у країнах, що утворилися внаслідок розпаду СРСР, ідеї геополітики актуалізувалися через проблему геополітичного простору, геополітичних інтересів та цілей, які стали однією із форм самоусвідомлення національнодержавної ідентичності.