Футурологія

Футурологія (від лат. futurum — майбутнє та грец. logos — слово, вчення) — уявлення про майбутнє людства; галузь знань, що охоплює перспективи соціальних процесів. Термін «Футурологія» запропонував у 1943 р. німецький соціолог О. Флехтхейм, маючи на увазі особливу «філософію майбутнього», що протистоїть ідеології та утопії. З поч. 60х pp. це поняття поширюється на Заході в розумінні «історія майбутнього», «наука про майбутнє», що покликана виявити прогностичні функції всіх наукових дисциплін. Оскільки перспективи соціальних процесів вивчаються багатьма науками, термін «Футурологія» через його багатозначність і невизначеність наприк. 60х pp. поступається місцем поняттю «дослідження майбутнього», котре охоплює теорію і практику прогнозування.

У 60-х pp. у річищі «Футурології» було висунуто теорію «постіндустріального суспільства» (Д. Белл, Г. Кан, Р. Арон, Б. де Жувенель), з позицій теорії конвергенції (Ф. Бааде. Ф. Поллак, Ю. Гальтунг) ліворадикальний напрям обґрунтовував неминучість катастрофи «західної цивілізації» в процесі науковотехнічної революції (А. Ускоу та ін.).

З 60-х pp. у футурологічних концепціях майбутнє суспільства розглядається як створюване діяльною людиною, а не детерміноване наперед дією певних чинників, що визначають тенденцію, яку можна лише передрікати. Усвідомлення феномену самоздійснення і саморуйнування соціальних прогнозів спонукало розвиток нормативного підходу в соціальному прогнозуванні. Образ бажаного майбутнього, покликаний зорієнтувати діяльність людини в сьогоденні, постав у вигляді сукупності довгочасних цілей.

Провідну роль у 70х pp. у футурології відігравав Римський клуб (міжнародна неурядова організація, заснована 1968 р. італійським громадським діячем А. Печчеї), за ініціативою якого розгорнулося глобальне моделювання перспектив людства за допомогою комп'ютерної техніки. З кінця 70х pp. Футурологія тлумачиться як течія, що стверджує необхідність переходу до нової цивілізації, побудованої на принципах гуманізму.