Феод

Феод (лат. feodum, від франкського fehu6d — худоба як майно) — у країнах Західної Європи за середньовіччя спадкове володіння васала (земля, іноді посада а б о прибутки), одержане ним від сеньйора за умови виконання певних обов'язків — несення військової служби, участі в суді, грошової допомоги тощо.

Феод вважався привілейованим «шляхетним» володінням, яке могло належати лише представникам класу феодалів. Власником феоду вважався не тільки його безпосередній держатель — васал, сеньйор, від якого васал отримав землю, та деякі інші сеньйори, що посідали вище місце на ієрархічній драбині сеньйорів. У середньовічній Франції феод називали «ф'єф», в Англії — «фі», в Німеччині — «лен».