Епоха історична

Епоха історична — термін для позначення єдності якісного стану суспільної системи та історичного часу; категорія, в якій фокусується динамічний аспект соціального простору й часу, пов'язаного з діяльністю людей, їхньою соціальною активністю. Поняття «Епоха історична» вживають для позначення своєрідності певного відтинку часу, історії;  Епоха історична охоплює весь конкретно-історичний зміст певного етапу історії. Вживається також для позначення подій, що відіграють вирішальну роль і пов'язані з принциповими якісними змінами в житті суспільства.

Іноді поняття «Історична  Епоха» розглядається як таке, що фіксує поверхове, плинне в суспільному житті, те, що не повторювалося в минулому, не має значення для майбутнього (Гегель).

З поняттям епохи пов'язується також типове, істотне, спрямоване на підвищення соціальнополітичної активності народних мас, зумовлене співвідношенням класових сил (В. Ленін). Е. і. може означати також час кризи, занепаду, краху. З поняттям «Історична  Епоха» пов'язують вичленування певного моменту неповторності, безпрецедентності, дискретності соціального часу.