Дія соціальна

Дія соціальна - форма або спосіб розв'язання соціальних проблем і суперечностей, в основу яких покладено зіткнення інтересів і потреб основних соціальних сил певного суспільства. У широкому розумінні до соціальної дії. належить будь-яка акція, вчинена соціальним суб'єктом для забезпечення своїх інтересів і потреб у певній соціо-культурній ситуації. В соціологічній літературі поширено вузьке тлумачення соціальної дії як поведінки суб'єкта, що діє орієнтовано на дію інших суб'єктів і взаємодіє з ними. Саме такого розуміння соціальної дії дотримуються фундатори впливової в соціології теорії соціальної дії М. Вебер, Ф. Знанецький, Т. Парсонс. За Вебером, соціальна дія передбачає дві необхідні ознаки: 1) суб'єктивну мотивацію суб'єкта, що діє (індивіда, групи, організації), та 2) орієнтацію на минулу, теперішню або очікувану в майбутньому поведінку інших суб'єктів, що діють. У вузькому розумінні соціальної дії наголос робиться на її інтеракційному аспекті, який для певних випадків справді має конституююче значення. Проте інтеракційний аспект не вичерпує усіх вимірів соціальної дії, осторонь лишаються, наприклад, її об'єктивні параметри (енергетичні та інформаційні джерела соціальної дії, наявні умови її перебігу тощо), які існують або складаються незалежно від інтер-суб'єктивних контактів суб'єктів, що діють.

Соціальна дія є складним структурним процесом, у якому виокремлюються різноманітні його аспекти й фази: суб'єкти, що діють, власне дія, її джерела, орієнтація, умови та результати. Важливе значення для соціальної дії має ціннісно-нормативна структура суспільства, яка виступає як регулятивний комплекс, що скеровує й координує її орієнтацію і перебіг за певних умов.

Соціальні дії розрізняють за ступенем внеску у відтворення й розвиток суспільних відносин (репродуктивні, креативні, деструктивні); залежно від проблем, що розв'язуються (політичні, економічні, екологічні та ін.); за типом суб'єктів, що діють (масові, колективні, індивідуальні); за способом здійснення (реформаторські, революційні); за ступенем раціональності (афективні, традиційні, раціональні); за типом орієнтації (інструментальні, комунікативні); за ступенем мотивації (глибоко вмотивовані, свідомо сплановані, спонтанні) тощо.