Цілераціональна дія індивіда

Цілераціональна дія індивіда — термін, уведений М. Вебером у ході створення «розуміючої соціології», поряд із цінніснораціональною, афективною та традиційною дією, для позначення одного з чотирьох «ідеальних» типів соціальної дії та поведінки. Цілераціональна дія індивіда, за Вебером,— дія осмислена, спрямована на досягнення чітко усвідомлюваних цілей самим індивідом, який діє і використовує для їх реалізації засоби, визнані ним адекватними.

На відміну від цінніснораціональної, а тим більше афективної чи традиційної дії, які обмежені ірраціональними моментами і підпорядковані їм, цілераціональна дія індивіда — суто раціональна. Це логічний конструкт, ідеальний тип. Як такий він постає зразком, через співвіднесення з яким Вебер виокремлює таку ієрархію інших типів дії. тією чи тією мірою наближених до цілераціональної дії індивіда.: 1) більш чи менш наближено досягнутий правильнораціональний тип; 2) суб'єктивно цілераціонально орієнтований тип; 3) дія, більш чи менш свідомо і однозначно цілераціонально орієнтована; 4) дія, орієнтована не цілераціонально, але зрозуміла за своїм сенсом; 5) дія, за своїм сенсом більш чи менш зрозуміло вмотивована, але порушувана (слабше чи сильніше) вторгненням незрозумілих елементів; 6) дія, в якій зовсім незрозумілі психічні чи фізичні факти пов'язані з людиною або в людині непомітними переходами.

Розглядаючи цілераціональну дію індивіда як методологічну основу «розуміючої соціології», Вебер прагне відмежуватися цим від тих соціологічних учень, вихідним пунктом яких є соціальні утворення, такі як економіка, політика, держава, суспільство тощо. Однак його позиція не є й номіналістичною, оскільки, поперше, Ц. д. і. тлумачиться саме як ідеальний тип, подруге, постає як дія соціальна, яка з самого початку передбачає орієнтацію агента дії на інших людей, потретє, внаслідок того, що М. Вебер виходить, характеризуючи цілераціональну дію індивіда, з індивіда не як біологічної особини роду homo sapiens, а як представника певного соціального типу, або, як він пише, «функціонера». Таке розуміння цілераціональної дії індивіда є продуктивною спробою збалансування та органічного поєднання методологічних орієнтацій соціального функціоналізму, з одного боку, та індивідуалізму — з іншого.