Василько Романович

Василько Романович(1203-1269 р.)- князь володимирський, син Волинсько-галицького князя Романа Мстиславича (Роман Мстиславович) від його другої дружини Анни. Після смерті батька (1205 р.) Василько Романович разом з матір'ю і старшим братом Данилом, рятуючись від міжусобних чвар, втекли до Польщі. Польський король Лешко I Білий і угорський король Андрій II почали інтервенцію на Галицько-Волинську Русь (Галицько-Волинська держава). Згодом у 1215 р. Василько Романович і Данило Романович спромоглися повернути собі Володимир, а на 1230 р. об'єднали у своїх руках Волинь. Наступні вісім років (1231-1238 pp.) вони вели війну за свою другу «вотчину» - Галичину (Галичина), яка була окупована угорцями. Він завжди підтримував свого брата Данила Романовича, і ніколи не зазіхав на його владу. Василько Романович князював спочатку у Бресті, у 1241 р. остаточно утвердився у Володимирі (Волинь). На чолі волинського полку взяв участь у 1245 p. у Ярославській битві, у якій було розгромлено загони угорського та польського королів. Після смерті у 1264 р. Данила Романовича Галицького Василько Романович фактично правив усім Галицько-Волинським князівством.