Теліга Олена Іванівна

Теліга Олена Іванівна (1906-1942pp.)- поетеса, публіцист, громадсько-політична діячка. Народилася в Петербурзі в сім'ї професора I. Шовгеніва, який у 1918 р. переїхав до Києва і працював міністром в уряді УНР. 3 1923 р. Олена вимушена жити за кордоном (в Чехословаччині, Польщі). Освіту здобула на історико-філологічному факультеті педагогічного інституту у Празі. Після закінчення навчання вийшла заміж за кубанського козака, старшину Армії УНР М. Телігу. Провідною ідеєю творчості для Олени Теліги залишалася ідея державного самоствердження України («Безсмертне», «Племінний день», «Відповідь»). Зустріч у 1939 p. у Кракові з відомим поетом О. Ольжичем, який був заступником голови Проводу українських націоналістів, визначила її подальшу долю. Вона вступила в ОУН і активно включилася в її роботу. Як член ОУН, у жовтні 1941 р. Олена Теліга нелегально прибувала до Києва, окупованого нацистами, і одразу взялася за організацію літературного гуртка, що досить швидко сформувався в Спілку українських письменників, яку вона очолила. Згодом вона редагувала літературно-мистецький додаток до газети - «Українське слово» - «Літаври», на сторінках якого проповідувалися націоналістичні ідеї. Взимку 1941 р. ці газети за антиокупаційні настрої було закрито, а їх працівників кинуто в гестапівські катівні. Оленау Телігу як керівника організації українських письменників разом з чоловіком і ще близько 40 підпільниками 21 лютого 1942 р. було розстріляно нацистами у Бабиному Яру.