Полуботок Павло

Полуботок Павло Леонтійович(близько 1660-1724 pp.) - держаний, політичний і військовий діяч, наказний гетьман Лівобережної України (1722-1723 pp.). Народився у відомій козацькій родині генерального старшини Л. Полуботка, навчався в Києво-Могилянській академії, служив у козацькому війську. У 1705 р. обійняв уряд чернігівського полковника. На полковницькому уряді Павло Полуботок впродовж 1710-х - початку 1720-х pp. всю свою енергію спрямовує на господарську діяльність і дуже швидко став одним із найбагатших старшин Гетьманщини. Він опікувався церковними справами, надаючи щирі дари храмам і монастирям. Павло Полуботок усе життя збирав книги, його бібліотека була однією з найкращих в Україні. Гетьманський уряд Павло Полуботок обійняв у 1722 р. Петро I вирішив взагалі не допускати нових виборів і передав управління Гетьманщиною російській владній установі - Малоросійській колегії. Імператор не визнав за Павлом Полуботком гетьманських повноважень, але це не перешкоджало вольовому старшині наполегливо відстоювати українські права, домагатися скасування постанов російської влади, які зачіпали автономний статус Гетьманщини, або ж відверто саботувати їхнє виконання. Прагнучи позбавити уряд Петра I приводів для втручання в справи України, Павло Полуботок зміцнив адміністративний устрій держави, здійснив реформу судочинства. Навесні 1723 р. Петро I за організацію опозиційної діяльності викликав Павла Полуботока для пояснень до Петербурга, а в листопаді того ж року ув'язнив його у Петропавлівській фортеці, де наказаний гетьман помер 20 грудня 1724 р.