Петрушевич Євген

Петрушевич Євген Омелянович(1863-1940pp.) - політичний і державний діяч, один із керівників Української революції 1917-1920 pp. Народився в сім'ї священика. Навчався в гімназії і на юридичному факультеті Львівського університету. Доктор права. У 1907-1918 pp. - посол до австрійського парламенту, заступник голови Українського парламентського представництва. 3 1910 р. - депутат Галицького сейму. Під час Першої світової війни - член Головної Української Ради та Загальної Української Ради. 19 жовтня 1918 р. Євген Петрушевич проголосив створення ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка), 4 серпня 1919 р. він був обраний президентом Західноукраїнської Національної ради (фактично президентом ЗУНР). Після проголошення 22 січня 1919 р. Акта Злуки УНР і ЗУНР Є. Петрушевич. став членом Директорії (Директорія) УНР. У 1919 р. через політичні суперечності з С. Петлюрою він покинув Кам'янець-Подільський і виїхав до Відня. У серпні 1920 р. він очолив так званий Уряд диктатора в екзилі, головною метою якого стало відновлення політичної незалежності ЗУНР дипломатичними засобами. 15 березня 1923 р. після рішення Ради послів Антанти про передання Східної Галичини (Галичина) Польщі уряд Є. Петрушевича припинив свою діяльність. До кінця свого життя він перебував в еміграції в Берліні, де й помер у 1940 р.