Петрушевич Євген Омелянович - біографія, політична діяльність, цікаві факти та історичний портрет

Петрушевич Євген Омелянович (1863-1940pp.) - політичний і державний діяч, один із керівників Української революції 1917-1920 pp., президент самопроголошеної держави Західноукраїнської Народної республіки, що існувала у 1918-1919 рр. на території східної Галичини. Народився Євген в сім'ї священника Омеляна Петрушевича, був одним з 6 дітей. Початкову освіту здобув удома, де була багата бібліотека, що викликала цікавість багатьох тогочасних державних та суспільних діячів. Згодом навчався в гімназії і на юридичному факультеті Львівського університету. Євген Петрушевич, біографія та політична діяльність якого тісно пов’язана з юриспруденцією, отримав ступінь доктора права.

Початок політичної діяльності

Перша юридична практика Євгена Петрушевича була відкрита у Львові в 1896 році, а вже за рік він переніс її до міста Сокаля на півночі Галичини. На той час у Сокалі процвітало москвофільство – суспільно-політична течія, що мала за головну ідею єдність з московським (російським) народом. На зароблені від адвокатської роботи гроші Петрушевич купує для міста Народний дім, за рахунок чого отримує повагу городян. Після прийняття в Австро-Угорщині, до якої тоді належала Галичина, закону про демократичнівибори Євгена Омеляновича обирають на посаду представника округу, до котрого відносився Сокаль, у австрійському парламенті.

У 1907-1918 pp. Петрушевич виконує обов’язки посла до австрійського парламенту, заступника голови Українського парламентського представництва. 3 1910 р. - є депутатом Галицького сейму. Радикальними випадами та прямолінійністю – ось чим славився Євген Петрушевич. Цікаві факти про цю історичну особистість наводить найвідоміший політичний діяч у Галичині на той час Кость Левицький, що так розповідав про поведінку Петрушевича на зборах: «Петрушевич вирізнявся від інших українських депутатів своєю радикальністю. Він був різкий та прямолінійний у висловлюваннях, говорив те, що інші вагались говорити. Наприклад, під час своєї першої промови у сеймі він сказав польським депутатам: «Вступайтеся звідси за Сян».

Згодом Євген Омелянович стає послом від Галицького сейму. Займаючи цю посаду він добивається більших прав для українців, допомагає відкриттю першого українського університету у Львові, працює над новим виборчим законом. Під час Першої світової війниполітик стає членом Головної Української Ради та Загальної Української Ради.

Петрушевич і ЗУНР. Республіка Петрушевича.

19 жовтня 1918 р. Євген Петрушевич проголосив створення ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка), 4 серпня 1919 р. він був обраний президентом Західноукраїнської Національної ради (фактично президентом ЗУНР). Республіка Петрушевича була самопроголошеною, але все ж мала вплив на тогочасну політичну ситуацію. Сусідні країни були проти незалежності Галичини і прагнули ліквідації ЗУНР.

На чолі парламенту Петрушевич вів переговори з австрійським урядом. Мотиви цих переговорів викликають суперечки істориків: одні вважають, що Петрушевич хотів включити ЗУНР до союзу незалежних держав у союзі з Австрією, інші дотримуються думки, що політик настоював на певному відділенні ЗУНР.

Поки президент самоутвореної держави був на перемовинах, у Львові сталося повстання проти поляків, відоме, як «Листопадовий чин» або «Листопадовий зрив». Повстання закінчилось невдачею українців, яких витіснили з міста. Після цього, на перших зборах Української Ради Петрушевич виступає за необхідність обєднатися з УНР, що утворилась тоді на територіях Наддніпрянщини.

Після проголошення 22 січня 1919 р. Акта Злуки УНР і ЗУНР Є. Петрушевич. став членом Директорії (Директорія) УНР. У 1919 р. через політичні суперечності з С. Петлюрою, а також виключення зі складу Директорії (через те, що рада ЗУНР проголосила його «диктатором» – коли Петрушевич став президентом ЗУНР та головою уряду одночасно) в те, що поляки відвоювали значну частину Галичини і активно розшукували Петрушевича для помсти, він покинув Кам'янець-Подільський і виїхав до Відня.

За кордоном Петрушевич не покинув своєї справи. У серпні 1920 р. Євген Омелянович очолив так званий Уряд диктатора в екзилі, головною метою якого стало відновлення політичної незалежності ЗУНР дипломатичними засобами. 15 березня 1923 р. після рішення Ради послів Антанти про передання Східної Галичини (Галичина) Польщі уряд Є. Петрушевича припинив свою діяльність.

До кінця свого життя він перебував в еміграції в Берліні, де помер і був похований у 1940 р. 2002 року прах колишнього президента перепоховали на Личаківському цвинтарі – в каплиці при Меморіалі воїнам Української Галицької Армії. Петрушевич став першим і єдиним, хто був президентом ЗУНР. І сьогодні його пам’ятають та шанують на Галичині, називають одним з найвидатніших політиків історії нового часу, що відрізнявся наполегливістю, витримкою, повагою до законів, чесністю та безкомпромісністю.