Петлюра Симон Васильович

Петлюра Симон Васильович(1879-1926 pp.) - державний, політичний і військовий діяч, публіцист. Походив із давніх козацьких і священицьких родин. 3 1900 р. - член РУП (з 1905 р. - член УСДРП). До Першої світової війни займався журналістикою. 3 березня 1917 р. - член Української Центральної Ради. 28 червня 1917 р. С. Петлюра був призначений ЦР на посаду генерального секретаря військових справ. У грудні 1917 p., не погоджуючись із курсом голови уряду ЦР Володимира Винниченка, Симон Петлюра пішов у відставку. У січні 1918 р. він сформував «Український 1 Гайдамацький Кіш Слобідської України», який відіграв головну роль у боях за Київ і придушенні більшовицького повстання в місті. Після гетьманського перевороту Симон Петлюра очолив Всеукраїнський союз земств. За проголошення антигетьманського маніфесту в липні 1918 р. він був заарештований. 14 жовтня 1918 р. С. Петлюра виїхав до Білої Церкви, звідки керував антигетьманським виступом. Став членом Директорії, очолив Армію УНР. 3 11 лютого 1919 р. С. Петлюра став Головою Директорії, керував боротьбою проти більшовицьких і денікінських військ. У 1920 р. він очолив війська УНР, які разом з польськими силами вступили в Україну. Внаслідок невдачі наступу і договору між РСФРР і Польщею С. Петлюра вивів свої війська за Збруч, де вони були інтерновані польською владою. На еміграції перебував у Польщі, Угорщині, Австрії, Швейцарії. 25травня 1926 р. був убитий в Парижі агентом НКВС Шварцбартом. Похований в Парижі.