Махно Нестор Іванович

Махно Нестор Іванович(1888-1934 pp.) - український повстанський отаман, один із лідерів анархістського руху в Україні. Народився в с. Гуляйполі Катеринославської губернії (тепер Запорізька область). У 1906 р. став членом анархістської організації «Спілка бідних хліборобів». За участь в експропріаційних акціях кілька разів був заарештований поліцією. У 1917 р. Нестор Махно розгортає на Катеринославщині й у Північній Таврії широку діяльність: формує «селянські вільні батальйони», які почали боротьбу проти козачих частин, що намагалися через територію України пробитися на Дон і приєднатися до військ генерала О. Каледіна; організовує невеликій повстанський загін для боротьби проти денікінців, військ Директорії (Директорія) та Антанти. Махновський рух виник через невдоволення основної маси селян, що складали на той час більшість населення, аграрною політикою як урядів П. Скоропадського (Павло Скоропадський), Директорії, білогвардійців (які на практиці повертали землю поміщикам), так і більшовиків (які здійснювали продрозкладку). Перебуваючи під впливом ідей анархізму, Нестор Махно виступав проти будь-якої форми влади і відстоював ідеї «вільних рад» і «безвладної держави». «Вільні ради», як наголошував селянський отаман, повинні були обиратися місцевим населенням і бути підзвітними йому, проводити самостійну політику на місцях без будь-якого впливу центру. Після поразки білогвардійців на чолі з П. Врангелем в Криму, проти яких на боці більшовиків успішно воювали махновські загони, радянське командування вирішило розправитися зі своїм колишнім союзником. У 1920-1921 pp. точилися кровопролитні бої частин Червоної армії з махновськими військами. Нестор Махно демонстрував унікальні форми й методи партизанської війни. Він здійснив ряд повстанських походів Азовським узбережжям на Дон та Поволжя. Але 28 серпні 1921 р. Н. Махно разом із 77 бійцями був вимушений перейти кордон з Румунією. У 1934 р. він помер у Парижі.